Роздуми над Словом Божим на п’ятницю ХХІІІ Звичайного тижня, рік ІІ

Чи ти колись подорожував закордон? Що для цього потрібно?

Оформити документи; визначити маршрут, аби знати, як доїхати; забронювати ночівлю; і не завадить гід, який допоможе зорієнтуватись на місцевості, особливо коли ти вперше в цій країні.

Можна, звичайно, цього всього не робити, але тоді подорож навмання замість відпочинку перетвориться на справжній жах.

Ось скільки зусиль, аби організувати відпустку. Ми готуємось завчасно. Але чомусь саменаше життя часто «просто пробігаємо», зовсім не замислюючись. І сьогодні апостол Павло закликає нас не просто пробігти життя, а так, щоб осягнути мету — Царство Небесне. Це, так би мовити, «Незнана Країна». Й не на декілька тижнів, а на цілу вічність. Ось і варто замислитись. Як я готуюсь у таку далеку подорож? Чи знаю, як туди дістатись? А головне, чи обрав собі Провідника, який туди мене приведе.

«Чи може сліпий водити сліпого? Хіба вони обидва не впадуть у яму?»(Лк 6, 39).

Як бачимо,замало обрати гіда . Бажано, щоб він був зрячий. Сліпота буває різна, фізична і духовна. Адже можна бути фізично зрячим, та не мати розуміння, куди йти і що робити. У книзі Второзаконня можемо простежити зв’язок між зором і слуханням:

«… коли ти не будеш слухатися голосу Господа, Бога свого, щоб додержувати виконання всіх Його заповідей та постанов Його,… Господь поб’є тебе … сліпотою й божевіллям» (Втор 28, 15.28).

Виявляється, від того, чиє слово я слухаю в своєму житті, залежить, буду зрячим чи сліпим. І тут пригадується той же апостол Павло:

«Встав Савло з землі, і хоч очі його були відкриті, не бачив він нічого» (Діян 9, 8).

Виявляється, можна мати відкриті очі й бути невидючим. Але після того, як зійшов на нього Святий Дух, він прозрів (пор. Діян 9, 17-18). Це вже була інша людина.

Для нас Святе Письмо — як путівник, а Бог — гід, який не тільки знає, куди нас привести, а й самє тим шляхом. Ось тільки від тебе залежить, чи дозволиш Йому тебе вести і чи читатимеш Путівник, залишений тобі Богом.