Вечірня. Симеонова пісня «Нині відпускаєш»

Однією з перлин літургійного моління Вечірні є пісня Симеона Богоприємця «Нині відпускаєш» (νῦν ἀπολύεις τὸν δοῦλόν σου) (див. Лк. 2, 29-32), у якій уся спільнота разом із Симеоном висловлює радість з Господом цього вечора, а також готовність до зустрічі з Ним у славі, коли побачимо Його «обличчя в обличчя» (пор. 1 Кор. 13, 12), коли остаточно узріємо спасіння Боже, «приготоване перед лицем усіх людей»[1].

 Пісня Симеона носить подячний характер. Симеону «було передбачене Духом Святим, що він не побачить смерті, доки не побачить Христа Господнього» (Лк.2: 26) і, дізнавшись про Ісуса-немовля, що мав стати Месією, він вимовляє свої подячні слова до Бога. Пісня Симеона деякими думками і виразами нагадує окремі місця з книги пророка Ісаї (наприклад, 11:10, 42:6 та ін).

Пісня увійшла до складу богослужбових співів християнських церков (Православної, Католицької, Англіканської і ряду давньосхідних).

В документах перших сторіч християнства Симеонова пісня є поруч таких гимнів як «пісня Захарії» (Лк. 1, 68-79) і «пісня Богородиці» (Лк. 1, 46-54). Згадує про неї вже св. Іриней Ліонський (біля 202 р. Б) у своєму творі «Проти єресей» (ІІІ, 10, 5), щоб підтвердити тяглість й однозгідність обидвох Заповітів щодо визнання Божества Ісуса Христа[2].

Симеонову пісню згадують «Апостольські постанови» (VII, 48): в них вона йде безпосередньо після молитви «Сподоби Господи». Під кінець VI ст. займає ця пісня вже теперішнє місце, згідно із свідчення Івана Мосха й Софронія Єрусалимського[3].

Симеонова пісня – це прегарний гімн звеличення Господа, який псалмотворець описує так: «ласкавий і милосердний, повільний до гніву й милістю великий – вірний у всіх своїх глаголах, святий у всіх своїх творіннях» (Пс. 144, 8 і 13). Це, воднораз, прощальна молитва – «лебедина пісня Симеона Богоприємця»[4], яка й у богомольців пробуджує надію, що ласкавий Господь вислухає їхні молитви та здійснить те, про що вони просять.

Відповідальний за рубрику: о. д-р Мирослав Думич