Вечірня: катизма псалмів, мала єктенія           

            Ніде так ніжно не виявляються найглибші почуття людини, як у псалмах. Тому, на початку вечірні, при розважанні падіння прародичів, стихословимо т. зв. «катизму», тобто читаємо псалми. Під час цього читання, як говорить сама грецька назва (катідзейн), можна сидіти. В давнину катизми співали. Тому й вони поділені ще й тепер на три антифони.

            Катизма походить від гр. «катісма» й означає «сидіння». Проказування псалтиря є найдавнішим способом молитви східного чернецтва. У греків спочатку читали цілий псалтир упродовж тижня, розподіляючи його лиш на Вечірню й Утреню. Щойно відтак здійснено рівномірний розподіл на всі богослужіння.

            Проказування псалмів має свою давню історію. Між чернецтвом, ще в часи св. Івана Кассіяна (IV ст.), існував звичай, що один з братів, стоячи, вголос читав псалми, а інші, сидячи, слухали. В Антіохії ж, навпаки, між світським духовенством (біля 350 р.) витворилася практика антифонного співу: по черзі («анті фоне») два хори. Відображення цих двох звичаїв знаходимо і в наших літургічних книгах.   

            Цілий псалтир, тобто двадцять катизм, читаємо впродовж одного тижня, на щоденних богослужбах. За Великий піст псалтир прочитуємо двічі. Читання катизм, подібно як і читання Євангелії та апостола, починається від Великодня, точніше від суботи перед неділею, ап. Томи.

            З уставу про читання катизм знаємо, що на вечірні ніколи не читається більше як одна катизма. На утрені читається звичайно дві, а в деяких випадках – три катизми. Читання псалтиря відбувається частіше в пісні дні, і тому під час Великого посту його читаємо двічі на тиждень.

            Хоча у звичайні дні псалми мають читатися, однак напередодні неділь та деяких свят не читається, але співається перша катизма псалтиря, яка починається словами «Блажен муж…». Вона є першим антифоном константинопольської «пісенної вечірні», який і досі залишився у сучасному чині вечірнього богослужіння. Перше виразне свідчення про її ж існування на Вечірні дає Іван Мосх у своєму «Духовному лузі», в якому він описує свою зустріч з аввою Нілем (близько 606 р. Б): «А що ми (з Софронієм) прийшли ввечері, то старець розпочав: Слава Отцеві, і решту; після того, як проказав: Блажен муж і Господи воззвах, без тропарів, і Світе Тихий, і Сподоби Господи, - ми розпочали Нині отпущаєши, і решту». Часослов обителі св. Сави з VIII ст. уже подає 1-шу катизму на початку рукопису, а у студитських уставах з ХІ-ХІІ ст. пише її виконувати в неділю. Там знаходимо також припис, що до всіх антифонів тієї катизми слід додавати «Алилуя».

            У грецькому обряді й досі зберігся звичай, що «Алилуя» на «Блажен муж» співається один раз. У нас, за давнім київським звичаєм, співається його тричі.

            Літургійною зв’язкою між І-ою і ІІ-ою частинами Вечірні є мала єктенія. Розпочинається вона словами «ще і ще» (слов. «паки і паки»), переклад грецького «еті каі еті» - «знову і знову». Це одна з форм так званої «наполегливої молитви» (гр. «еухе ектене»), яка повторюванням деяких слів виражає почуття і прагнення богомольців. Мала єктенія закінчується виголосом «Бо твоя є влада і Твоє є царство, і сила, і слава Отця, і Сина, і Святого Духа…». Слова ці взяті з пророцтв Даниїла про «Сина Чоловічого» (7, 14), і їх пізніше майже дослівно повторить св. Іван у своєму Одкровенні, коли говоритиме про Ісуса Христа (12, 10). На цей величний виголос священика народ відповідає коротким, але значущим «Амінь». Його перше й дослівне значення є «нехай так буде» - вислів віри в суцільність діла спасіння, здійсненого пасхальним Таїнством. Це основне ставлення Церкви та її членів до Божої присутності. Тож «Амінь» - це відповідь християн на Божі діла[1].    

Відповідальний за рубрику: о. д-р Мирослав Думич