Вечірня: псалом 103-ій   

Літургічні рубрики називають псалом 103-ій «передначинательним», він бо починає і саму відправу, і ряд тих псалмів, які входять у склад Вечірні. Та цю назву він успадкував від псалма 140-го, що в давнину був на початку цього богослужіння.

103-ій псалом потрапив на початок вечірні, правдоподібно, з палестинського монашого послідування вечірні, яка після іконоборства служилась у соборі Софії.

Даний псалом має дві частини: космогонічну і контемплятивну. В І-ій частині священний автор описує діло творення, згідно з початковими книгами Буття. Отже: покликання Бого до існування світла, води, хмар, вітрів (ст. 2-4); виникнення суші і моря, розмежування вод і закріплення суходолів (ст. 5-9); наводнення землі джерелами і вирощення рослин-квітів (ст. 10-12); поява морських тварин і рослин на суходолі: пшениці, вина, оливи – звірятами (ст. 16-18); устійнення днів та пір року (ст. 19-23). ІІ частина – це насправді «філософія богослов’я». В очах священного автора людська душа – це немов те безкрає море (ст. 24-25); життя – смерть, усі створіння землі в Божих руках: «Зішлеш Твій дух – вони оживають, і Ти відновляєш лице землі. Нехай слава Господня буде повіки, нехай Господь радіє творами своїми» (ст. 30-34).

Краса сотворених речей, гармонія всього існуючого спонукає старозавітного поета заспівати величний гімн прослави Творця. Наприкінці, однак, у ці радісні тони вплітається прикрий дисонанс: згадка про грішників, які вносять розлад у щасливу гармонію природного ладу. Тож вирікає псалмопівець: «Нехай грішники з землі щезнуть, і беззаконних більше хай не буде!» Ці слова пізніше, на «Блажен муж», матимуть і пояснення і практичне застосування. Тут вони виступають як той літургічний елемент, що пізніше знайде повноту свого оформлення.

Після цього дисонансу священний автор знову вдаряє у величний, дзвінкий акорд початкової пісні прослави: «Благослови, душе моя, Господа!» і закінчує єврейським «Алилуя», щоб воно радісним гомоном неслось по всій вселенній аж до небес.

     В Києво-Печерській Лаврі, чернецтво витворило свій власний спосіб вокального 103-ого псалма. Його розпочинали з низького тону й поступово щораз більше його підвишували, щоб кінцевим стихам надати радісної величності.  У нас тепер 103-ій псалом проказується двома хорами по черзі. В більші свята його співається як особливий розспів, на зразок своєрідного речитативу, надаючи перевагу зрозумілості змісту, а потім мелодії.

Відповідальний за рубрику: о. д-р Мирослав Думич