Різновиди похорону християн

          У візантійському обряді є п’ять чинів поховання померлих: священиків, монахів, мирян, дітей та похорон в пасхальну седмицю.

          Чин похорону священика містить численні читання зі Святого Письма. А глибокі стихири про сенс людського життя є своєрідним «духовним заповіто», останньою проповіддю померлої духовної особи, зверненою до живих.

          Чин монашого похорону, який включає всі ступені монашества: послушника (новика), монаха і ієромонаха, відрізняється від інших похоронних чинів способом одягання тіла усопшого та приготуванням його до погребення. У самому чині погребення мовиться про відречення від світу, чернечу посвяту, обіти і розлучення з монашою спільнотою.

          Чин похорону мирян складається зі стихир, змістом яких є трагічність смерті, породженої гріхопадінням, і християнська відповідь на смерть у співі євангельських блаженств. Настає «останнє цілування» - християнське прощання з померлим, у якому смуток поєднується з надією. Завершується чин похорону панахидою на цвинтарі та за печатанням гробу «до другого і славного Пришестя Христа».

          Чин похорону дітей несе слова потіхи для батьків і віру, що Бог прийняв дитину до Себе. Цей чин не містить молитов за прощення гріхів, оскільки дитина їх ще не має і є невинною, як був невинним до гріхопадіння сотворений Адам.

          Чин похорону в Світлий Тиждень.  У цей час не годиться відправляти сумні, жалем наповнені похоронні богослужіння. Празник Христового Воскресіння перемагає всякий смуток. Між людьми панує радість з нагоди Воскресіння Господнього. Тому Церква в цей час радить і приписує похоронні богослужіння замінити іншими, радісними, де більше згадується воскресіння ГНІХ, ніж смуток над померлим. Священик одіває на похорон  у Світлий Тиждень ризи світлої барви, що символізує празничну  радість Христового Воскресіння, перемоги над смертю. Зі звичних нам похоронних наспівів в цей час залишається тільки заупокійна єктенія з молитвою «Боже духів…», кондак, ікос і виголос «Вічная пам'ять».

• Що таке Чин на відхід душі?

          Трапляється так, що хвора людина помирає досить довго і якщо при цьому присутній священик, то служить Чин на відхід душі, молячись за полегшення страждань умираючого, Боже милосердя для нього і прощення усіх гріхів.

• Для чого дзвонять у церковний дзвін, коли хтось помер?

          Покійний був членом певної церковної громади, чиїмось родичем, знайомим, тому дзвоном повідомляють усіх про те, що хтось із церковної спільноти завершив свій земний шлях і потребує нашої усильної молитви, стаючи перед Небесним Отцем. Чуючи дзвін за померлим, християни пригадують свій обов’язок «померлого похоронити» та молитися за його упокій.  

Відповідальний за рубрику: о. д-р Мирослав Думич