Божественна Літургія: запитання і відповіді

• Чи можна сидіти під час Божественної Літургії?

           У храмі прийнято молитися стоячи, але недужі можуть сідати, бо як говорив один єпископ: «Краще сидячи думати про Бога, ніж сточи думати про ноги». Під час Божественної Літургії ті з вірних, хто не можуть стояти, сідають на час читання Апостола або виголошування проповіді. З огляду на особливу тілесну неміч (хвороба, вагітність) вірним дозволяється сидіти протягом усієї Божественної Літургії за винятком важливих частин (читання Євангелія, великого входу, освячення Дарів). Під час причащання вірних сідати не дозволено, навіть якщо ми не причащаємося.

• Чи мають вірні цілувати Євангеліє на малому вході?

          Існує дуже давня традиція, згідно з якою вірні на малому вході Літургії підходили до солеї, щоб поцілувати Євангеліє. Теперішні богослужбові книги не передбачають обряду цілування Євангелія на малому вході, однак якщо в якійсь парафії існує такий звичай, то, звісно, що його потрібно шанувати. Однак, якщо священик не подає вірним Євангеліє для цілування, то самим не слід входити на солею.

• Чи потрібно хреститися перед читанням Апостола та опісля?

          У церковній практиці зустрічаємо двояку практику: в одних храмах хрестяться перед і по Апостолі, а в інших тільки перед і по читанні Євангелія. Зазвичай хрестяться перед читанням Євангелія і після закінчення читання на словах: «Слава Тобі, Господи…».

• Чи під час читання Євангелія потрібно клякати?

          Перед самим читанням диякон або священик закликає нас словами: «Премудрість, прості, вислухаймо святого Євангелія». Ці слова треба розуміти буквально. Нас закликають до особливої пильності, бо за хвилю ми почуємо Боже Слово. Для Божих дітей постава навстоячки є найбільш відповідною. В деяких місцевостях існує звичай клякати під аналоєм, на якому лежить Євангеліє (але більшість вірних при цьому стоять). Цей звичай хоч і заохочує до шанобливого ставлення до Божого Слова, однак не є зовсім відповідним давній традиції і духові східної традиції. Часом у церквах бачимо, як окремі особи клякають посеред храму під час читання Євангелія навіть тоді, коли більшість вірних стоять. Звичайно, особисті молитовні пережиття не можна обмежити   непорушними правилами, але все-таки спільнотний вимір Літургії вимагає певної однозгідности усієї громади.     

Відповідальний за рубрику: о. д-р Мирослав Думич