Святі Таїнства зцілення. Вступ до Таїнства Покаяння

            Унаслідок гріхопадіння прародичів послабилася воля людини та її здатність розпізнавати й обирати добро. У своїх взаєминах із Богом, ближнім й у ставленні до себе самої і довкілля людина стала керуватися не любов’ю та даруванням себе, а самолюбним використанням інших людей задля власної користі. Наслідком гріхопадіння є втрата цілісності людини, що виявляється у фізичних і душевних стражданнях, хворобах і смерті.

            Христос прийшов у світ, аби зціляти й спасти людину, щоб відновити втрачену людиною цілісність. Христос – лікар душ і тіл людських – під час свого земного життя відпускав гріхи та зціляв хворих, а після вознесіння силою Святого Духа чинить це й далі через свою Церкву у Святих Таїнствах Покаяння та Єлеопомазання.

            Святе Таїнство Покаяння є великим виявом Божої любові й милосердя до нас – грішних. Бо коли ми, обмиті зі своїх гріхів у Хрещенні та обдаровані Божою благодаттю, знову чинимо зі злоби чи немочі гріх, Господь не відкидає нас і не відвертається, а очікує від нас покаяння. Він прощає нас, якщо ми каємося і сповідуємо свої гріхи (див. Лк 15, 12 – 32).

            Сповідь належить до Таїнств зцілення (оздоровлення), оскільки лікує душу, поранену гріхом. У ній відкривається таємниця Божої любові і милосердя до грішної людини. Пригадаймо притчу про блудного сина: вона якнайкраще ілюструє те, що відбувається у Сповіді. Як і в цій притчі, Отець, що давно вже чекає на нас, виходить нам назустріч, незважаючи на всі наші прогрішення та провини.

            Церква уділяє Таїнство Покаяння, здійснюючи слова Господа до апостолів: «Прийміть Духа Святого! Кому відпустите гріхи – відпустяться їм, кому ж затримаєте – затримаються» (Ів 20, 22 - 23). Кожен священик продовжує апостольське служіння в Таїнстві Покаяння, розрішаючи вірних від гріхів і примиряючи із Церквою. Через молитву розрішення (розв’язання від гріховної неволі), яку промовляє священик, кожний каяник отримує Христове прощення.

            У Таїнстві Покаяння дарується прощення гріхів, які людина вчинила після Хрещення, але за умови, якщо вона щиро кається і визнає їх перед священиком. Зауважмо, що слово «сповідь», яким часто називають Таїнство Покаяння, має спільний корінь зі «сповідувати», тобто визнавати.

            Цікаво, що нашому слову «покаяння» відповідає давньоєврейське слово «шув» - навернутися, повернутися. А от грецькою «покаяння» - це «метанойя», що означає «зміна способу мислення і життя». Тому метою Сповіді є не лише отримати прощення, а й виправитися, викорінити погані звички, навчитися думати й діяти по-іншому.

            Таїнство Сповіді (Покаяння) може уділяти тільки єпископ або священик. Сповідник зобов’язаний зберігати все почуте на Сповіді у суворій таємниці.

 Відповідальний за рубрику:  

                                                                                                              о. д-р Мирослав Думич