Причастя новохрещених     

             Святе Таїнство Євхаристії – це третє з Таїнств християнського втаємничення, в якому новохрещений, що народився у Христі й сповнився Святим Духом, причащається Тіла і Крові Христа на святій євхаристійній Трапезі. До Таїнства Євхаристії приступають протягом усього життя, адже через нього ми постійно зростаємо в благодаті богосинівства, яку прийняли в Хрещенні та Миропомазанні, тому наша Церква й причащає новохрещеного (Див. Конгрегація у справах Східних Церков, Інструкція застосування літургійних приписів Кодексу канонів Східних Церков, 6 січня 1996 р. Б,      с. 51).

            В УГКЦ під впливом латинських звичаїв довший час забороняли причащати немовлят, однак тепер новий ККСЦ вказує що: «сакраментальне таїнство спасення завершується прийняттям Пресвятої Євхаристії, і тому Пресвята Євхаристія повинна уділятися після хрещення якнайскоріше…» (Кодекс канонів Східних Церков, к. 697). Євхаристія – це хліб життя, і дітей треба постійно ним годувати від того часу, щоб вони духовно зростали (Інструкція…,с. 48).

            У Святому Письмі Христос дарує нам Самого Себе, Своє Тіло і Кров, на поживу для зростання в новому житті. На Тайній Вечері Христос віддав Себе за нас, щоб ми могли дарувати своє життя за ближніх, як Він його дарував (пор. Ів 13, 34). Причащаючись Господнього Тіла і Крові, ми отримуємо завдаток вічного життя: «Хто тіло Моє їсть і кров Мою п’є, той живе життя вічним, і Я воскрешу його останнього дня» (Ів 6, 54).

            Хліб – це щоденна пожива кожної людини. У єврейському народі розділити з кимось хліб – означало поділитись своїм життям, це був особливий знак шанобливого ставлення до особи, з якою, крім трапези, виявлялася готовність розділити всі труднощі життя. Христос ламає і роздає хліб і вино своїм учням, однак це вже не проста трапеза, а Божественна гостина, яку сам Бог готує для спасіння свого народу.

            Хліб і вино (тілесна пожива) єднаються з тілом, підтримують наше життя, сприяють росту, долають утому і слабкість, дарують силу, справляють тілу приємність, впливають і на дух (у здоровому тілі – здоровий дух).

            Святе Причастя найтісніше єднає нас із Христом. У Святому Причасті Христос робить людину Своєю обручницею. Євхаристія є продовженням воплочення: через нього Христос поєднався з усім людством, а через Святе Причастя єднається з кожною людиною зокрема. Святі Отці раз у раз наголошують на цьому: «Хто часто приймає Христа, ніби перетворюється в Нього» (бл. Августин); «Наше тіло ніби стає Його Тілом, а наша кров – Його кров’ю» (св. Кипріян).  

 Відповідальний за рубрику:  

о. д-р Мирослав Думич