У призначений час той, хто бажає охреститися, приходить (немовля приносять) до храму разом із хресними батьками. Хрещення розпочинається у притворі церкви, тому що неохрещений не має права перебувати у храмі вірних. Тут відбувається перша частина чину, яка  називається чином оглашення  - приготування людини до хрещення.

            У вступній молитві з нокладанням руки священика на оглашеного Церква бере його під свою опіку, щоб він «сподобився прибіг нути до святого імені Божого і під покровом крил Його схоронитися» (Требник, Львів 2001, 24). Відтак молитвами екзорцизмів, або заборон, Церква огороджує оглашенного від впливу сатани. Оглашенний тоді прилюдно, особисто або через хресних батьків, відрікається сатани та його діл і з’єднується з Христом-Спасителем. На знак з’єднання з Христом він під час проголошення Символу віри переходить від притвору (символу світу) до середини храму (символу Христової Церкви).

          Безпосередньо перед зануренням (поливанням) священик помазує оглашенного освяченим єлеєм (олією). Помазання єлеєм з знаком сили Святого Духа, яка дається оглашенному як «зброя правди» проти «всякого диявольського діяння» і на «обновлення душі і тіла» (Требник, 38). Священик помазує чоло – «щоб ум був відкритий на розуміння й прийняття таїнств віри»; груди – «щоб усім серцем любив Господа»; плечі -  «щоб прийняв ярмо Христове», вуха – «на прийняття голосу божественного Євангелія», руки й ноги – «щоб підносив руки до святині й чинив правду на всякий час» та «щоб ходив слідами заповідей Христових». Помазання тіла вказує на те, що в Хрещенні відроджується єство людини з усіма її відчуттями.

          Хрещення здійснюється водою, яка є символом і життя, і смерті (напр. «води потопу», див. Бут. 6-9). Перехід через води Червоного моря є символом спасіння (див. Вих. 14), а омивання водою – символ зцілення (напр. Наамана від прокази – див. 2 Цар. 5, 10 – 14). Занурюючи тричі хрещеника у воду або тричі поливаючи водою його голову, священик промовляє: «Хрещається раб Божий (або раба Божа) (ім’я) в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь». У Хрещенні помирає «стара» людина й народжується «нова», з’єднана з трьома Божими Особами – Отцем, Сином і Святим Духом (див. Мт. 28, 19). На знак новонародження у Хрещенні хрещеникові надають християнське ім’я, чим Церква вводить новохрещеного в духовний зв'язок із небесним опікуном.

             Новонародженого у Христі зодягають у білу одежу (звану «крижму») – ризу правди, яка символізує «зодягнення» у воскреслого Христа: «Ви, що у Христа хрестилися, у Христа одягнулися» (Гл. 3, 37). Зодягнувшись у Христа для охрещеного означає, що він став новою людиною: одягнутий в світлу одежу, він сповідує перед іншими людьми, що в ньому перебуває та діє Христос. Подаючи хрещеникові запалену свічку, священик мовить: «Прийми оцю горючу свічку і старайся в усьому житті твоєму просвічуватися світлом віри і добрих діл, щоб, коли прийде Господь, ти міг світло вийти назустріч Йому з усіма святими». Як Христос є «Світлом, що світить у темряві» (пор. Ів. 1, 5), так і просвічений Христом у Таїнстві Хрещенні покликаний бути «світлом світу» (пор. Мт. 5, 14).

Відповідальний за рубрику:

о. д-р Мирослав Думич