Туринська Плащаниця

Протягом декількох століть у соборі італійського міста Турина зберігається велике полотно довжиною 4,3 м, шириною 1,1 м. На його жовтувато-білому фоні виступають розпливчасті плями коричневих тонів — здалеку в цих плямах вимальовуються нечіткі обриси постаті людини і чоловічого обличчя з бородою та довгим волоссям. Легенда свідчить, що це Плащаниця Самого Ісуса Христа. Історія Плащаниці складна і багата на події. Найважливіші з них для віруючих - поховання та Воскресіння Христа, а для всіх — її з'явлення безбожному світові напередодні XX ст.

Всю ніч просидів Секондо Пія в благовійному спогляданні, не відводив очей від портрету, що так несподівано явив йому в його домі Христа Спасителя."Свята Плащаниця Христова, — роздумував він, — сама якимось чином є фотографічне точним негативом; та ще й з величезним духовним змістом! Цій Святій Плащаниці, цьому дивному в людський зріст негативу більше тисячі років.

Секондо Піа сприйняв з'яву Христа на фотографічній пластинці як чудо. В благоговінні він просидів перед Образом, який з'явився перед ним, всю ніч: "Христос прийшов до нас в дім". В ту пам'ятну ніч він зрозумів, що Плащаниця нерукотворна, що жоден художник давніх часів, не маючи найменшого уявлення про негативи, не зміг би її намалювати, зробивши, по суті, майже невидимий негатив. Учені різні за національністю та поглядами зробили висновок, що Туринська Плащаниця нерукотворна і несе на собі ознаки глибокої давнини.

1. Першим фактом, що однозначно свідчить на користь давнього близькосхідного походження Плащаниці, є сама тканина - лляне полотно, виткане зигзагом 3 на 1 Такі тканини виготовлялись на Близькому Сході, зокрема в Сірії протягом II - І ст. до Р X І до кінця І ст. після Р X І називались "Дамаск" До того чи після вони невідомі Коштувало таке полотно дорого Використання для Плащаниці Дамаску свідчить про заможність Йосифа, про що говориться в Євангелії ("муж багатий Із Ариматеї" — Мт 27, 57)

2. На користь древності Плащаниці свідчать відбитки монет, якими були накриті очі Покійного. Це дуже рідкісна монета, " лепта Пилата", яку карбували лише близько 30-го р. після Р.Х., на якій напис "імператор Тіберій" (ТІВЕРЮУ КАІСАРОС), зроблено з помилкою: САІСАРОС. Монети з такою помилкою не були відомі нумізматам до публікації фотографії Туринської Плащаниці.

3. Про давність Плащаниці свідчить і ретельне дотримання обряду римської страти через розп'яття і європейського похоронного ритуалу, які стали відомими в результаті археологічних розкопок лише останніх десятиліть. Особливою науковою цінністю є останки якогось Йоахана, про які детально описано в праці Дж. Вільсона. Цього в середні віки знати не могли. Деякі деталі в середньовіччя уявлялись по-іншому, зокрема, вбивання цвяхів не в долоню, як це зображено на іконах, в тому числі і в середньовічних, а в зап'ястя. Слід відзначити, що слід від цвяху на Плащаниці за формою та розміром точно відповідає формі і розміру цвяха, що зберігається в церкві Святого Хреста в Римі і, згідно з легендою, є одним з цвяхів, якими був розп'ятий Христос.

4. Відомо, що сестра імператора Феодосія II свята Пульхерія в 436р. помістила Плащаницю Христа в базиліку Пресвятої Богородиці у Влахерні, поблизу Константинополя. Про Святу Плащаницю згадує у листі святитель Браулін, єпископ Сарагоський. Повернення Святої Плащаниці з Константинополя в Єрусалим в VII ст. пов'язано, напевно, з розвитком у Візантії іконоборства (635-850р.) і небезпекою її знищення.

5. Вивчення складу пилка, зібраного з Туринської Плащаниці ботаніком Фреєм, який виступив з доповіддю в Альбукерці в 1977р., підтверджує перебування Святої Плащаниці в Палестині і перенесення її у Візантію та Європу. В сполуках пилка переважають або власне палестинські форми, або форми, які зустрічаються поблизу Єрусалиму, а також в сусідніх країнах (39 видів з 49).

Таким чином, на підставі сукупності всіх даних, коротко викладених у п'яти пунктах, вік Туринської Плащаниці датується дуже чітко: від 30 до 100р. до Р.Х.; її близькосхідне походження не викликає сумнівів.  Як встановила судово-медична експертиза Плащаниці, на тілі Померлого було багато прижиттєвих кривавих ран від тернового вінця, від побиття бичами та палицею, а також посмертні виливи від пробиття списом, який вразив, на думку лікарів, плевру, легеню та пошкодив серце. Крім того, є сліди виливу крові в момент зняття з хреста і покладення Пречистого Тіла на Плащаницю.

Страшні сліди тілесних страждань чудом зберегла на собі Свята Плащаниця. Христа багато били. Били палками по голові, перебили перенісся. Вивчаючи Плащаницю, вчені навіть змогли вивчити товщину палиці, яка пошкодила Страждальцю ніс. Завдяки судово-медичній експертизі ми знаємо про муки Ісуса Христа навіть більше і детальніше, ніж про це розповідається в Євангелії.

Плащаниця зберегла глибокий слід від тяжкого брусу хреста на правому плечі Христа.

У тридцяті роки після Різдва Христового, ввечері 7 квітня, Тіло Христа покладено до гробу «в білому простирадлі». У неділю вранці полотно знайдено порожнім. II століття в Едессу (сьогоднішня Урфа в Туреччині) прибуває надзвичайний портрет Ісуса на полотні.