18 жовтня 2014 року в храмі Христа Царя Всесвіту, що у Хмельницькому, відбулася сьома католицька харизматична конференція «Вогонь» (більш відома як «Фаєр»). Зустріч зібрала понад тисячу осіб із різних куточків України, деякі учасники приїхали навіть із Росії та Балтики.
Головна мета цьогорічної конференції — зібрати родину католицьких спільнот віднови у Святому Дусі й спільно помолитися заради глибшого навернення та пізнання Бога.
Цікаво, що зовсім недавно в Римі закінчився Синод єпископів на тему сімей, але тема родини та єдності продовжувала бути актуальною на цьогорічній конференції. Чимало учасників ділилися, що «Фаєр» для них є, власне, цим місцем зустрічі великої родини.
«Для мене це час сім’ї, Школа Християнського Життя і Євангелізації (далі — Школа) є моєю сім’єю. Це одна з найосновніших причин, чому я тут — побути з сім’єю, побачити тих людей, яких давно не бачив».
Микола Самар, лідер спільноти «Живий Вогонь», Львів
« «Фаєр» для мене — це чудова можливість зустрітися найперше з Богом, а також побути в колі моєї родини, друзів».
отець Олексій Саранчук, Красилів
« «Фаєр» — це момент, де люди можуть поспілкуватися і відновити свої духовні сили».
Аня Дідора, Дніпропетровськ
« «Фаєр» — це місце, де збирається сім’я, яку Бог об’єднав за багато років».
Галя Хромей, Івано-Франківськ
«Минулого року нас не дуже хотіли пускати з семінарії на цю зустріч, але випало так, що це були вихідні, ми — семінаристи — могли поїхати додому. Коли я приїхав на «Фаєр», то відчув, що приїхав додому. З кожним роком помічаю дедалі більш сімейну атмосферу. Тут я зустрічаю дуже багато рідних людей, а тому це нагадує мені Святвечір, коли всі з’їжджаються. Тут особливе місце зустрічі з Богом».
Іван Держило, Івано-Франківськ
« «Фаєр» це велике об’єнання, він показує мені чим є Школа, завжди є нові люди. Відчувається багатство Церкви й молитви, людей і народів, різних місць і спільнот, всі зібрані в ім’я Бога. Все. що ми здобули для Бога, — тут об’єнується. Де щось єднається, там дуже відчувається Бог. Тут більше свободи, ніж на Школі. Там є рамки, рівні, поділи, пункти; натомість тут можна бути один з одним, це показує сімейність. Ми прийшли не так учитися чогось, як просто бути разом, тішитися тим, що ми вже маємо, що ми здобули, і ще більше бути з Богом через це».
c. Марта, орден сестер Марії у Святому Дусі, Красилів
«Я родом із Чорткова, але зараз мешкаю у Німеччині, приїхала в Україну на тиждень. «Фаєр» для мене — це оазис у пустелі, тут я можу знайти мир, спокій і мати зв’язок із Богом. Я вже втретє на цій конференції, бачу, що Бог проробив у мені велику роботу, я стала щасливішою. У Німеччині в храмі можна частіше зустріти старших людей, Церква там старіє. Тому мені хочеться якнайбільше побути з цими людьми, що тут».
Вікторія Бріль, Німеччина-Україна
«Ми були на всіх «Фаєрах». Це незабутні враження, бо це враження Божі; це спілкування з Богом і братами й сестрами. Ми не можемо бути просто ведучими, які оголошують пункти програми, тому що для нас це зібрання великої родини. Отож ми намагалися давати теплоту й відчуття, що ми в родині. «Фаєр» — це зустріч великої родини. Кожен «Фаєр» — своєрідний і унікальний, бо його веде Господь, на кожну зустріч Він готує Свою програму, Своє слово, дари і підтримку».
Сергій та Вікторія Укринські, ведучі цьогорічного «Фаєру», Немирів
«Я уже вп’яте на цій конференції. У нас, у Москві, є філія Школи, тому ми, як частина Школи, приїхали на «Фаєр». Це зайняло близько 20 годин, щоб сюди доїхати. Для мене «Фаєр» — це змога побути в Церкві серед людей із живою вірою. Хотілося б, щоб у нас теж таке проводилося. Ми хочемо разом із вами молитися про мир, ми його теж прагнемо, єдність дуже важлива сьогодні. Українська мова мене не лякає, я її розумію та перекладаю все своїм подругам, почуваюся тут як у сім'ї. Усі до нас підходять, питаються, як ми, дуже тепла атмосфера, навіть не так до нас, як до Росії, росіян»
Анжела, Москва
А почалося все ще далекого 1998 року. Тоді кілька мирян із Красилова (Хмельницька обл.) взяли участь у подібній конференції в Словаччині. Там був присутній також і нинішній єпископ Леон Дубравський. Зі слів Вікторії Тумановської, відповідальної за організацію цьогорічного «Фаєру», тодішня зустріч налічувала близько 5-7 тисяч осіб. Найбільше вражали проповідь, молитва, танець із бубнами, а також момент, коли священик проходив із Пресвятими Дарами поміж людей та благословляв. Саме ті пережиття збудили бажання щось подібне створити в Україні. Відтак перша конференція «Фаєр» відбулася в Україні 2003 року у Хмельницькому; тоді приїхало близько 1200 осіб із 40 міст та сіл України. Відтоді щороку цю зустріч благословляв єпископ Леон Дубравський. Мета цієї зустрічі — це, по-перше, спонтанне прославлення Бога, по-друге, — зустріч усіх учасників Школи Християнського Життя і Євангелізації.
«За кордоном це скоріше зустріч усіх католицьких харизматичних спільнот; натомість для нас — зустріч Школи, тому це не лише харизматична конференція: вона поєднує багато речей, які є в Церкві, наприклад, молитви Акафісту і Розарію», — розповідає Вікторія Тумановська.
Протягом семи років «Фаєр» змінювався, але завжди залишалося харизматичне, вільне прославлення; центральне ж місце зустрічі займає Євхаристія. Цього року її очолили двоє єпископів: ординарій Кам’янець-Подільської дієцезії єпископ Леон Дубравський та греко-католицький владика Бучацької єпархії єпископ Дмитро Григорак.
«Особливість українського «Фаєру», — зазначила Вікторія Тумановська, — полягає у єднанні людей з різних міст, Школа нас об’єднує. Натомість за кордоном може приїхати набагато більше людей, але люди та спільноти мало між собою знайомі, вони проводять час лише у своїх спільнотах».
Оскільки цього року «Фаєру» виповнилося сім років, число сім мало дуже особливе значення для усіх присутніх. Відомо, що у біблійній символіці воно означає повноту й довершеність. На цьому не раз наголошував отець Петро Куркевич, розповідаючи про сім пророцтв, які ми зустрічаємо у Біблії.Найважливішим пророцтвом, яке нам об’являє Господь, є сам Ісус та обітниця Царства Божого тим, хто послідує за Ним. Також про число сім згадував Орест Григорчак, лідер львівської спільноти Віднови в Святому Дусі «Благословення», розповідаючи про сім церков, до яких звертається Бог у книзі Об’явлення. Найважливіший заклик, який ми чуємо від Бога сьогодні, — це заклик повернутися до першої любові.
Уперше за сім років цю конференцію транслювало «Радіо Марія».
«Нас запросили, щоб ми транслювали конференції, Месу й Акафіст, — розповідає с. Люцина, промоутер «Радіо Марія». — Своє чернече життя я розпочинала у спільноті Віднови в Святому Дусі, а тому це все для мене не нове. «Фаєр» потрібен, щоб побачити один одного, спільно помолитися, почути слово лідера. Спільна молитва — це сила, прийняття Духа Святого допомагає нам бути сильними, наповнюючись чимось великим та грандіозним, ми можемо потім ділитися цим з іншими».
Голосом «Фаєру» була команда гурту «Кана». Як нам вдалося дізнатися від вокалістки Христини Підлісецької, «Кана» щороку відповідає за музичне оформлення конференції.
«Для мене спів — це служіння даром, який дав мені Бог. Тут ми збираємося з різними музикантами, це спільна молитва, наймасштабніша подія, де можна вокально виразитися, це спільна справа. В контексті Школи — це кульмінаційний момент. Також це зустріч із людьми, яких давно не бачив: ми ділимося вірою одне з одним. Зараз тут увесь склад «Кани», а також кілька запрошених музикантів. Раніше в нас була домовленість зі Школою, що «Кана» щоразу бере участь у «Фаєрі» й забезпечує його музично. Ми набираємо інших музикантів і спільно творимо групу прослави, але «Кана» в основі. Цього року перед «Фаєром» ми два дні мали репетиції в Красилові», — розповіла Христина Підлісецька.
Цікаво, що цього року серед учасників були й католики з Донецька. Нам вдалося поспілкуватися з біженкою на ім’я Вікторія, яка вже два місяці проживає у Чорткові. Вона розповіла про теперішню ситуацію в Донецьку.
«Зараз греко-католицька парафія та спільнота при храмі Покров Пресвятої Богородиці розпорошені по всій Україні. Серед парафіян була зрада, тому бойовики захопили монастир сестер та недільну школу. Сестра мене просто відправила додому, коли я прийшла до храму, сказала, що мені краще поїхати. В церкві зараз залишився тільки один священик, який ще править Служби; всі інші виїхали. Бойовики ДНР поставили перед ним ультиматум: або він править Літургію російською, або старослов’янською. Я виїхала до Чорткова на запрошення священика. «Фаєр» для мене — це наповнення Духом Святим, відчуття щастя від спілкування з Богом і людьми.
Наразі становище в Донецьку дуже складне. Я жила на 8 поверсі, ліфтом користуватися неможливо, коли ввесь час бомблять, тоді починаєш тільки молитися: «Якщо це Твоя воля, Боже, то нехай так станеться, а якщо хочеш мене спасти, то спаси мене зараз». Думаю, Господь має якийсь план щодо мене. Наскільки я знаю, зараз дедалі менше людей стали ходити до церкви, бо важко проїхати через блокпости, бойовики забирають машини. Родом я з Воронезької області, що в Росії; раніше я не розмовляла українською мовою. Почала розмовляти під час Школи в Дніпродзержинську, коли ми йшли євангелізувати людей. Тоді я підійшла до жінки, яка сапала на городі, й почала їй розповідати про Божу любов українською, навіть не помітивши цього. Відтоді я говорю українською мовою. Якось у тролейбусі я розмовляла українською, і одна жінка дуже агресивно прореагувала, мені здавалося, що вона на мене накинеться; на щастя, її відволікла якась інша жінка. Тоді я одразу поїхала до церкви, щоб помолитися за неї.
Хочу поділитися ще одним свідченням, наскільки спільна молитва важлива. Брат нашого парафіянина, професійний військовий, був в оточенні під Іловайськом. Коли він потрапив в оточення, подзвонив наш парафіянин і попросив про молитву. Ми з кількома людьми молилися, потім 22 вересня він подзвонив і розказав, що в його брата навіть подряпини немає. Господь творив чудеса, було враження, що Бог ставав стіною, через яку не проходили кулі, розповідав він».
Отже, на цьогорічній конференції «Фаєр» Бог закликає нас тривати разом у молитві й повертатися до першої любові, щоб змогти протистояти спокусам світу й бути тим вогнем, який не ховають під ліжко, але виставляють для інших.