Божественна Літургія: слово «літургія».    

Божественна Літургія є вічним спомином безконечного, довершеного для нас подвигу любові. Це джерело духовного життя, нею кріпиться і єднається Христова Церква. Літургія знаходиться у центрі християнства, а в центрі Літургії – «Агнець заколений від заснування світу» (Од 13, 8). На Божественній Літургії Бог Отець вводить нас у повноту свого життя, даруючи нам Сина. А Син дарує на себе самого на поживу у трапезі Слова і трапезі Тіла й Крові, щоб ми стали з Ним, як каже св. Кирило Єрусалимський, «спів тілесні й спів кровні» і мали участь у його божестві. Літургія – це діло Бога, який через Христа у Святому Дусі творить спасення світу.

Слово «літургія» грецького походження, означає суспільна служба або обов’язок, у Новому Завіті – служба, служіння, послуга та богослужіння. Первісно, літургія визначала службу, яка стосувалася суспільства, народу, спільноти, тобто службу, яка виконувалася для добра чи в інтересах цього народу. У культовому значенні слово «літургія» означає спільне релігійне богослужіння, що стосується усієї громади, за проведення якого відповідали всі і брати участь у якому повинні були всі, щоб через приношення жертви забезпечити для усієї громади благословення відповідного божества.

Якщо розглядати значення слова «літургія» у Святому Письмі, то можемо сказати, що у Старому Завіті це слово означає святу службу, яку виконували священики та левіти у святині (пор. Втор 17, 12, Йоіл 1, 9), а особливо це стосувалося жертвоприношення, як найважливішої служби священиків. Говорячи про Новий Завіт, можемо сказати, що тут це слово вживається там, де йде мова про старозавітні жертви (Ді 13, 2; Євр 8, 2; 6). Тобто, літургія – це культова служба. Однак, характерним для Нового Завіту є те, що це слово вживається для визначення різних ключових аспектів церковного життя. Катехизм Католицької Церкви навчає:

У Новому Завіті слово «літургія» означає не лише виконування Божого культу (пор. Ді 13, 2; Лк 1, 23) [який стосувався культу Старого Завіту], а й проповідування Євангелія (пор. Рим 15, 16; Флп 2, 14 – 17, 30) і любов у дії (пор. Рим 15, 27; 2 Кор 9, 12; Флп 2, 25). У всіх цих випадках йдеться про службу Богові і людям. У літургійній відправі Церква є слугою на образ свого Господа, єдиного «Літурга» (пор. Єв 8, 2; 6), і бере участь у його священстві (культ), який має пророчий (благовістування) і царський (служба любові)…

Коли християни почали використовувати слово «літургія» для окреслення богослужінь, то передусім наголошувалось на тому, що літургія – це діло Бога, який через Христа у Святому Дусі творить спасення світу.

На християнському Сході слово літургія вживалося спочатку як загальна назва для всіх богослужінь – аналогічно Отці Західної Церкви вживали термін сакраментум (sacramentum). Пізніше вживання цього терміна звузилось до служіння Євхаристії. Однак, і надалі можемо зустрічати значення цього слова, як богослужіння загалом.

Другий Ватиканський Собор говорить нам, що Літургією вважається «виконування священного обов’язку Ісуса Христа, за допомогою якого видимими знаками виявляється та, властивим кожному способом, здійснюється освячування людини, а то й звершується повне публічне богопочитання від Містичного Тіла Ісуса Христа, тобто, від голови та його членів».    

Відповідальний за рубрику: о. д-р Мирослав Думич