У Святих Таїнствах Подружжя та Священства християнин отримує благодать Святого Духа для будування Церкви – Тіла Христового. У Святому Таїнстві Подружжя Церква благословить покликаних Христом чоловіка і жінку на створення «домашньої Церкви» - християнської сім’ї. У Святому Таїнстві Священства Церква, благодаттю Святого Духа, поставляє покликаних Христом чоловіків на служіння спільної вірних проголошувати Євангеліє, бути пастирями Божого народу і освячувати його. Взірцем для служіння в подружжі й у священстві є Христос, який «прийшов не для того, щоб Йому служили, але послужити й дати життя Своє на викуп за багатьох» (Мт 20, 28).  

            Вступ до Таїнства Подружжя

          Бог створив «мужеську стать і жіночу і з’єднав з мужем жону на поміч і приймання людського роду і благословив їх: «Ростіть і множтеся і володійте землею», і обоє їх в одно злучив» (Требник, Чин Заручин, Перша і друга молитви). У Церкві подружній зв'язок є Таїнством, у якому чоловік і жінка являють нове життя у Христі. Християнське подружжя – це не тільки природна спорідненість, спільне життя і досвід, а й місце Божого об’явлення  та освячення людства. Утворений у Таїнстві Подружжя сімейний союз є спільнотою осіб, яка в Божому задумі є іконою спілкування Осіб Пресвятої Тройці.

          Християнське подружжя основане на взаємодоповненні одружених, про що Церква свідчить у молитві Чину Вінчання: «Боже Святий, Ти з пороху сотворив чоловіка, і з ребра його создав жінку, і дав йому помічницю, відповідну до нього, бо так було вгодно Твоїй величності, щоб не самому бути чоловікові на землі» (Требник, Чин Вінчання, Друга молитва вінчання). У статевій відмінності чоловік і жінка доповнюють одне одного, утворюючи нерозривну єдність «одного тіла».    

          Християнське подружжя ґрунтується на Христовій заповіді любові: «Як я був полюбив вас, так любіте і ви один одного!» (Ів 13, 34). Апостол Павло закликає чоловіка любити свою жінку, як Христос полюбив Церкву й видав Себе за неї (пор. Еф 5, 25), а жінку – коритися своєму чоловікові, як Господеві, бо чоловік – голова жінки, як Христос – Голова Церкви (пор. Еф 5, 24). Це можливо тому, що чоловік і жінка поєднані в любові не тільки між собою, а й з Христом. Даруючи любов одне одному, вони дарують її Христові, а даруючи Христові, дарують одне одному. Цим взаємним даруванням вони разом зростають в одне Тіло Христове (пор. Еф 5, 31 – 32).

          У візантійській літургійній традиції Таїнство Подружжя обов’язково супроводжує благословення священика. На відміну від римо-католицького розуміння здійснення подружжя, за яким Христос через взаємне визнання подругами згоди на спільне життя у Його любові, уділяє їм Таїнство Подружжя. У Церквах візантійської традиції подружжя творить Христос через благословення священика. Тому присутність священика на чині вінчання є обов’язковою.

Відповідальний за рубрику: о. д-р Мирослав Думич