Дорогі брати і сестри, любов до Батьківщини є невід’ємною складовою християнської духовності. Четверта Божа заповідь, навчаючи шанувати своїх батьків, закликає нас також любити рідну землю і народ. Тому нашим обов’язком є захищати Богом дану нам свободу і активно відстоювати громадянські права. У світлі вищесказаного, активна позиція, яку зайняли багато українців в останніх подіях, є позитивним знаком часом, оскільки засвідчили готовність українського народу брати відповідальність за свою долю, боротися з несправедливість і приниженням людської гідності.  Сьогодні ми відстоюємо не тільки наші громадянські права, але й євангельські цінності справедливості, свободи, рівності,...

У цій ситуації, ми, християни, добре розуміємо, що наша боротьба насамперед є не «проти крови та тіла, але проти початків, проти влади, проти світоправителів цієї темряви, проти піднебесних духів злоби». (Еф.6:12). Тому наші дії не можуть зводитися лише до фізичних акцій, ми маємо подивитися на всі події очима віри і застосувати у цій боротьбі весь духовний арсенал, який дав нам Господь і про який нагадує нам апостол Павло: «через це візьміть повну Божу зброю, щоб могли ви дати опір дня злого, і, все виконавши, витримати. Отже, стійте, підперезавши стегна свої правдою, і зодягнувшись у броню праведности,  і взувши ноги в готовість Євангелії миру.  А найбільш над усе візьміть щита віри, яким зможете погасити всі огненні стріли лукавого. Візьміть і шолома спасіння, і меча духовного, який є Слово Боже. Усякою молитвою й благанням кожного часу моліться духом, а для того пильнуйте з повною витривалістю та молитвою за всіх святих»  (Еф.6:13-18). Отож  в цей час ми маємо особливо дбати про те, щоб поводитися по правді, жити у праведності, бути готовими голосити Боже Слово, оцінювати події у світлі віри, втілювати в життя принципи Євангелія, в молитві звернути свій погляд на Спасителя, котрий власною кров’ю відкупив нас на хресті.  Поводячись так, ми обов’язково побачимо добрі плоди нашої боротьби., оскільки Господь запевняє: «не силою й не міццю, але тільки Моїм Духом, говорить Господь Саваот» (Зах.4:6)

Хочу особливу увагу звернути на силу молитву, зокрема спільної. Христос казав: «Бо де двоє чи троє в Ім'я Моє зібрані, там Я серед них» (Мт.18:20). Добру ілюстрацію сили спільної молитви  ми знаходимо у 12 розділі книги Діянь. Там ідеться про те, що коли апостол Петро був ув'язнений Іродом, то Церква ревно молилася. Тоді був посланий ангел, котрий звільнив апостола  з-під варти, а царя Ірода  привселюдно пожерла черва. В сьогоднішній ситуації в Україні молитва є особливо потрібною, оскільки існують різні небезпеки (як зрештою і в кожній добрій справі).

Перша небезпека: втрата євангельського духу спільних акцій. Дуже добре, коли людей об’єднує і спонукає до дій любов до Батьківщини і свого народу, а не злість і ненависть до інших. З особливою тривогою мені, на жаль, доводилося чути антиєвангельські гасла на кшталт: «смерть ворогам». Така постава не допоможе нам здобути бажані результати. Коли люди втрачають дух євангелія у своїх думках, словах і вчинках, тоді вони стають вразливими на провокації, втрачають духовну силу і витривалість.

Тому закликаю молитися, щоб ДУХ СВЯТИЙ наповнив серця всіх учасників мирних акцій любов’ю, миром, прощенням і бажанням взаємодопомоги. а також щоб ГОСПОДЬ зберіг нас від кровопролиття.

Друга небезпека: розчарування в мирних акціях і байдужість. Певна кількість людей в нашому суспільстві є розчарована мирними акціями і не вірить, що завдяки їм можна щось докорінно змінити, а тому або проявляє байдужість або підтримує насильницький варіант. Це є дуже тривожним знаком. Насправді ж американські соціологи, проаналізувавши найбільші конфлікти від початку 20-го сторіччя, довели, що  мирний тиск населення на владу має удвічі більше шансів на успіх, аніж збройне протистояння. Крім того, до ненасильницьких заходів долучається у чотири рази більшості людей, завдяки чому стає можливим використовувати більше тактик та стратегій. Ми, християни, маємо завжди пам’ятати,  що діючи згідно Євангелія, зможемо принесто набагато більше користі рідній землі і народу. Тому заохочую всіх у своїх діях опертися на Боже Слово і вірою прийняти Божі благословення. 

Закликаю всіх молитися за мир у нашому народі, і благати, щоб ГОСПОДЬ не допустив кровопролиття і братовбивста, щоб допоміг нам повірити Його Слову і зайняти активну духовну позицію.

Третя небезпека: втрата єдності. Тактика диявола незмінна: «розділяй і владарюй». Сьогодні ми маємо особливо дбати про єдність між нами і єдність з Богом. В цьому наша сила. Шукати єдності—означає шукати можливості послужити тим даром, який я маю, а не звинувачувати і критикувати тих, які не роблять так, як я. Нехай кожен робить те, що може, діє так, як підказує йому сумління і віра, чинить те,  до чого кличе його Бог. Свята Тереза казала: «Ти принесеш вогонь у цей світ, коли будеш тим, ким маєш бути ». 

Отож , закликаю всіх молитися за єдність між нами і єдність з Богом.

І на завершення, хочу особливо всіх заохотити молитися до Божої Матері, яка є нашою Небесною Заступницею. Історія знає чимало випадків, коли саме завдяки заступництву  Богородиці змінювалася історія цілих народів. Наприклад:

1) Всього через декілька років після з'явлення Матері Божої в Мексиці відбулася християнізація всієї країни. Це стало початком євангелізації всієї Латинської Америки, а разом з тим і відмови від нелюдських і кровавих звичаїв.

2) В кінці 16 століття Європі загрожувало турецьке поневолення. Папа закликав до боротьби всіх королів з їхніми військами, але насамперед заохотив християн відмовляти вервицю. Султан Сулейман Пишний сказав на це: "Не боюся їхніх християнських королів, їхніх генералів та армій, але боюся їхньої молитви". Завдяки вервиці була виграна морська битви під Лепанто в 1571 році. З турецьких галер було звільнено безліч християн-невільників. Перемогу Марії в цій битві підтверджує видіння Папи, який під час відмовляння молитов у Римі побачив, як Матір Божа розпростерла над християнським військом Свій покров. У Венеції зберігається картина, на якій зображена ця битва. Внизу картини напис: "Перемогли не власною силою та відвагою, а завдяки Твоїй допомозі". 

3) Коли в Європі лютувала Перша світова війна, яка забрала життя мільйонів людей, тодішній Папа Римський Венедикт ХV закликав вірних до молитви за мир: «До Марії-Матері Милосердя могутньою своєю любов’ю нехай ввізвуть її люблячі і віддані діти з усіх кінців Землі – із величних храмів і маленьких капличок, із королівських палаців, хоромів багачів і хижин бідняків - звідусіль, де тільки знаходить притулок віруюча душа, з наповнених кров’ю рівнин і далеких морів. Нехай дійдуть до її слуху жахливі крики жінок і матерів, стогнання невинних дітей, биття кожного невинного серця. Можливо, її ніжна і блаженна турбота зійде на нас, і в нашому, охопленому тривогою світі, настане мир, про який ми просимо». Молитва була вислухана і вже на Різдво 1916 року сталися досить незвичні для цієї війни події. У різдвяну ніч солдати воюючих армій, залишивши в окопах зброю, вийшли назустріч один одному, щоб спільно відзначити свято Господнього народження. Це різдвяне братання пішло по багатьох лініях фронту і змусило політиків шукати шлях до виходу з війни.

4) Через рік після того, як Папа Іван Павло ІІ посвятив Росію Непорочному серцю Марію, почалася «Перестройка», яка завершилася мирним розпадом Радянського Союзу.

Отож, закликаю всіх християн до спільної молитви за Україну, Божу волю і мир для нашого народу.  Пропоную кожному долучитися до спільної молитви в наступний спосіб:

1) Присвятити принаймні 15 хвилин  на день для глибокої і ревної молитви за Україну і ситуацію, що склалася, пам’ятаючи слова апостола Якова: «Бо дуже могутня ревна молитва праведного!» (Як.5:16). Ми прагнемо, щоб ця молитва була неперервна (цілодобова), тому просимо вас зареєструватися у формі, поданій на сайті http://blagoslovennya.org/, щоб таким чином засвідчити свою християнську поставу і заохотити інших до молитви. Форма молитви довільна. 

2) Кожної години (окрім годин сну) молитися «Під Твою Милість…», віддаючи Україну і ситуацію, що склалася, під покров Богородиці.

3) Жертвувати Служби Божі, пости і терпіння в наміренні ситуації, яка склалася.

4) Збиратися разом на парафіях, в малих групках, в колі сім’ї, родини для спільних молитов і чувань за Україну.

5) Запрошувати інших до цієї молитовної акції.

Голова Об’єднання Католицьких Спільнот,

Орест Григорчак