Коли дому Господь не будує, даремно працюють його будівничі при ньому! Коли міста Господь не пильнує, даремно сторожа чуває! (Пс.126:1) |
Четвер, 25.04.2024, 08:13 Вітаю Вас Гість! |
ЧОРТКІВ ДУХОВНИЙ - сторінка духовного життя міста | Головна | Реєстрація | Вхід | RSS | Форум |
« Лютий 2017 » | ||||||
Пн | Вт | Ср | Чт | Пт | Сб | Нд |
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | ||
6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 |
13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 |
20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 |
27 | 28 |
Мои фотографии [9] У цьому розділі зібрані персональні фото. |
Моя родина [0] |
14:36 Що маємо знати про храм і богослужіння? | |
Що маємо знати про храм і богослужіння? Вечірня. Відпуст Відпустом у ширшому значенні звуться завершальні молитви кожного богослужіння, також і вечірні. Існує три основні різновиди таких відпустів: 1) великий відпуст: буває на завершення великої вечірні, а також вечірні у п’ятницю; 2) середній відпуст: буває наприкінці повсякденної вечірні; 3) малий відпуст: завершує великопісну вечірню. Відпуст – «аполісіс» - це «відпущення вірних під кінець богослужіння»[1]. Великій Вечірні відповідає «великий відпуст»[2], з деякою особливістю житійного богослужіння, а саме: літургічне благословення – «Благословення Господнє на вас, Його благодаттю і чоловіколюб’ям: завжди, нині і повсякчас і на віки віків» - яке з Божественної Літургії перейшло у Вечірню. До складу цих відпустових молінь звичайно входить кілька молитов. У великому відпусті насамперед диякон закликає уваги вірних виголосом «Премудрість». У відповідь всі просять священика благословити їх. Предстоятель виголошує «Благословен Христос Бог наш, завжди, нині і повсякчас, і на віки віків» – це є звеличення Господа Бога у старозавітному стилі[3]. Опісля слідує моління про утвердження православної християнської віри[4]. Оригінально воно було многоліттям, яке вірні співали імператорові, присутньому на богослужінні; таких молитов за імператора чи царя, або за правлячу владу, було і є у нашому богослужінні багато[5]. Після цього вірні возвеличують Божу Матір гімном «Чеснішу від херувимів»[6]. За традицією, після відпусту співаються також короткі стихири чи гімни: напередодні неділі – воскресну стихиру «Воскресіння Твоє Христе Спасе», у будні – гімн «Владичице, прийми молитви рабів твоїх», у неділю ввечері – молитва «Під твою милість», напередодні свят – святкові кондаки. Відповідальний за рубрику: о. д-р Мирослав Думич [1] Mateos J., Le Typicon de la Grande Eglise, Vol.II, Roma 1962, p. 77, n. 3. [2] Див. Дольницький І., Типик Української Католицької Церкви, Рим 1992, 18, 20. Див. Священна Конгрегація для Східної Церкви, Устав Богослужень Вечірні, Утрені і Божественної Літургії, Рим 1958, 18-19. [3] Марусин М., Божественна Літургія, Рим 1992, 342. [4] Слово «православний» було вжите в Церкві вперше авторитетно й офіційно на Вселенському Соборі в Халкедоні 451 р. супроти монофізитів. І цією назвою Собор визначив тих вірних, що право славлять Бога. У VII ст. термін «православний» стає загальноприйнятий і на Сході, і на Заході на означення ви знавців правдивої віри і на відрізнення від усіх єретиків. Іван Дамаскин, великий богослов Східної Церкви, написав окремий твір «Про Православну Віру», тобто ту віру, що її визнає ціла Христова Церква, Схід і Захід. Назва «православний» набрала ще більшої ваги, коли Другий Нікейський Собор 787 р. застосував її проти іконоборців, яких засудив. А на Соборі 842 р. було вирішено, щоб перемогу над іконоборством щорічно святкувати в першу неділю Великого посту, і ця неділя дістала назву «Неділя Православ’я», тобто неділя правдивої вселенської Христвої віри супроти всяких єретиків. Лостен В., Наша християнська спадщина, Свічадо, Львів 2016, 53. [5] Головацький Р., Пояснення Богослужень. Вечірня, Повечір’я, Північна, Утреня, Часи Українського обряду, Місіонер, Львів 1998, 81. [6] Пісню «Чеснішу від Херувимів» наводить у своїх творах св. Єфрем Сирійський у IV ст., але щойно у VIII ст. вносить її в літургічні тексти св. Косма Маюмський, один з творців утреннього канону на пошану Богородиці. Головацький Р., Пояснення Богослужень. Вечірня, Повечір’я, Північна, Утреня, Часи Українського обряду, Місіонер, Львів 1998, 87. | |
|
Всього коментарів: 0 | |