Коли дому Господь не будує, даремно працюють його будівничі при ньому! 
  Коли міста Господь не пильнує, даремно сторожа чуває! (Пс.126:1)             
П'ятниця, 29.03.2024, 00:19 Вітаю Вас Гість!
ЧОРТКІВ ДУХОВНИЙ - сторінка духовного життя міста  Головна | Реєстрація | Вхід | RSS | Форум

УВАГА! ЗМІНИЛИСЬ РЕКВІЗИТИ ДЛЯ БЛАГОДІЙНИХ ВНЕСКІВ!

Анонс майбутніх подій


Життя парафії

    Церква Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії м. Чортків -це твоя парафія! 
    Пропонуємо тобі розпорядок життя нашої Церкви протягом тижня (раптом пригодиться ): 
    * ПОНЕДІЛОК 
    18.30 – зустріч ‘’Матері в молитві’’ в Церкві, і в домашніх групках. Кожного першого понеділка місяця – спільна зустріч всіх групок у Церкві. 18.30 – зустріч ‘’Братства Чоловіків Св. Йосифа’’ (в приміщенні ‘’КАРІТАСУ’’)
    * СЕРЕДА 
    Молитва за зцілення з мощами Св.Пантелеймона (після вечірньої Служби Божої)
    * ЧЕТВЕР
    18.30 – курс ‘’АЛЬФА’’ 
     *П’ЯТНИЦЯ
     17.00 – зустріч дітей 5-8 класів у спільноті ‘’СЕРЦЕ МАРІЇ’’ 18.30 – зустріч Спільноти ‘’Віри, Надії, Любові і матері їх Софії’’ 
     * СУБОТА
     18.00 – зустріч ‘’Української молоді Христової’’ 
     * НЕДІЛЯ
     12.00 і 14.30 – ‘’Недільна Школа’’ для учнів молодших класів. 18.00 – зустріч ‘’Біблійного гуртка’’ (в Церкві). 

     Для членів СПІЛЬНОТИ: Вівторок – особиста молитва за групу Прослави і групу творчості; Середа – особиста молитва і добровільний піст за СПІЛЬНОТУ. Ми разом, і разом нам тепліше…

Календар

«  Грудень 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031

Категорії розділу

Мои фотографии [9]
У цьому розділі зібрані персональні фото.
Моя родина [0]

Форма входу

Пошук

Наше опитування

Дайте оцінку сайту
Всього відповідей: 347

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » 2016 » Грудень » 29 » Що маємо знати про храм і богослужіння?
23:49
Що маємо знати про храм і богослужіння?

 

Вечірня: литія (всеношне)

Звичайно після головоприклонної молитви на вечірні співають стихири на стиховні, однак напередодні великих свят в цей момент починається ще одна урочиста частина вечірні, що колись була окремим богослужінням – литія[1].

Слово литія походить від грецького «літе» - прохання, молитва; сукупність таких молитов називали літанія.  

Литіями у давнину називали хресні ходи, які відбувались з різних нагод. У Єрусалимі вірний люд ходив з молитвою до того чи іншого святого місця: Голготи, Сіону, гробу Господнього тощо. Поза Палестиною литії могли відбуватись до гробів святих мучеників, щоб за їхніми молитвами виблагати милість Божу. Причини литій були найрізноманітніші: насамперед прослава Бога та Його святих, також різноманітні громадські небезпеки чи стихійні лиха[2].

Давні литії відбувались на великих площах, майданах, вулицях тощо. Сучасна литія звичайно не виходить далі від притвору. Це пов’язано, мабуть, з тим, що на момент мусульманського поневолення Візантії вже годі було так урочисто свідчити про християнство, як раніше: майже все богослужіння було «втиснуте» до невеликих храмів.

У давнину під час литійного походу несли світильники, хрест, Євангеліє. Зараз звичайно священик несе у руках напрестольного хреста, диякон – кадильницю, а перед ними до притвору йдуть свіченосці. За галицьким звичаєм під час литії всі вірні несуть запалені світильники.

Під час литійного походу хори співають литійні стихири – гімни, які прославляють особу чи подію, на честь яких звершується святкове богослужіння. У давнину, коли литія проходила по місту, хори співали стихири храмів, до яких рухалось моління. За давнім звичаєм, збереженим на Галичині, стихири співають на т. зв. болгарські гласи[3].

Прийшовши до притвору, диякон кадить ікони і присутніх вірних, а потім виголошує протяжні литійні молитви. У першій прохає Господа про спасіння людства, піднесення сили християн і відвідання світу Його милістю. Для цього кличе на поміч також молитви Пречистої Богородиці, ангелів, апостолів, святителів, мучеників, преподобних та інших святих, зокрема й наших, слов’янських та українських. Відповідаючи на цю молитву, вірний люд співає «Господи, помилуй», і то не раз, а більше – у давнину до 40, а нині – 12 разів[4].

Друга молитва-прошення звернена до Бога за церковну ієрархію, наш край, за мир і лад у світі та за всіх людей, що мають якусь потребу чи терплять нужду: засмучені, недужі, подорожні, полонені, зрештою померлі – за них молимось до нашого Творця і Спасителя, щоб Він подав Свою милість. У відповідь на цей заклик диякона співаємо 12 разів грецькою мовою «Кіріє, елейсон» – це один із залишків нашого давнього богослуження, яке на початках руського християнства мало багато візантійських впливів. Після цього прошення також диякон колись виголошував інші, на всяку потребу, однак з часом вони вийшли з ужитку[5].

Священик, підсумовуючи всі ці моління, звертається до Бога біблійними словами, називаючи Його упованням кінців землі, щоб Він був милостивим і простив наші гріхи. Благословивши вірних Господнім миром, предстоятель після заклику диякона приклонити голови читає останню молитву литії – її відпуст, – в якому знову просить Бога за молитвами всіх святих вислухати наші благання і визволити нас від усякого зла. Нашою ствердною відповіддю «Амінь» литія завершується, і похід повертається назад до храму вірних.

Відповідальний за рубрику: о. д-р Мирослав Думич

 

[1] Головацький Р., Пояснення Богослужень, Місіонер, Львів 1998, 66-74.

[2] Опис таких походів-литій залишила нам прочанка Етерія (363 р.). Вона оповідає, що такі походи відбувалися впродовж цілого Великого Тижня, а закінчувалися у Велику П’ятницю. Під час цих походів усю ніч співали псалми, антифони, пісні (літанії); в окремих церквах відбувалися читання Святого Письма, яке добирали так, щоб воно відповідало порі, місцю й обставинам. Після відпусту всі «приступали до руки єпископа», щоб отримати його благословення. Подібні литії відбувалися також у днях великих владичних свят, як, наприклад, Вознесіння, Зіслання Святого Духа й інші; на Богоявлення вихідним пунктом був Вифлеєм.  Див. Головацький Р., Пояснення Богослужень, Місіонер, Львів 1998, 66.

[3] Болгарський розспів з’явився в Україні, як свідчить сама назва, з Болгарії. В ХІІІ ст., за почином Івана Кукузеля, здійснено в цій країні реформу візантійської церковної музики.            Див. Головацький Р., Пояснення Богослужень, Місіонер, Львів 1998, 69.  

[4] Див. Головацький Р., Пояснення Богослужень, Місіонер, Львів 1998, 70-71.  

[5] Див. Головацький Р., Пояснення Богослужень, Місіонер, Львів 1998, 71-72.  

Переглядів: 844 | Додав: chortkiv | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]