Вечірня: мирна (велика) єктенія       

            Після передпочаткового псалма (103) і світильних  молитов на вечірні виголошується   мирна (велика) єктенія. В цій єктенії диякон голосно співає ті прошення, що їх священик читає тихо в світильних молитвах. Ця єктенія називається «мирною», бо в ній проситься про мир з Богом, мир з ближнім і мир з самим собою.

            Далі ми молимося за святий храм і за тих, що з вірою і страхом Божим входять до нього, за ієрархію, за місто (село, монастир), де живемо, за правлячу владу і за ціле військо, за помноження плодів землі, за плаваючих, подорожуючих, недужих, полонених, переслідуваних, за всіх, хто потребує Божої допомоги.

            Єктенія закінчується зверненням до Пресвятої Богоролиці і до всіх святих, згадавши яких, самі себе і один одного, і все життя наше віддаємо Христу Богові. Після цих слів виголошує священик славослов’я на честь Триєдиного Бога.  

            Подібну ектенію можна знайти вже в «Testamentum Domini». Вона починається виголосом “Помолімся Господеві, Богові і Спасителеві Ісусу Христу” і містить 24 прошення дуже подібних до сьогоднішніх. 24-те прошення підсумовує цілу серію словами: “Помолімось та попросімо Господа про прийнняття молінь наших”. Вкінці слідує виголос диякона, що закликає всіх піднятися в Святому Дусі. о. Родіон Головацький вважає цей виголос дуже цікавим, бо, на його думку, він вказує на те, що раніше цілу ектенію молились навколішки.

            Відповідь “Господи помилуй” на прошення предстоятеля під час цієї ектенії засвідчена вже в “Апостольських конституціях”, документі з ІІ-ІІІ століття, де вона приписана хорові разом з народом після кожного прошення.

            Відповідь «Господи помилуй», якою ми відгукуємося на прошення цієї та багатьох інших єктеній, має дуже широке значення. Грецьке слово «елейсон», яке перекладаємо як «помилуй», має у своєму корені значення і помилування, і вказівку на оливкову олію – «єлей», ще біблійний символ Божої доброти, щедрості, благовоління та зцілення. Тому значення не тільки жалісливого крику справедливо засуджених до свого володаря, а й звертання дитини до свого люблячого Отця.

Відповідальний за рубрику: о. д-р Мирослав Думич