Християнський похорон: запитання-відповіді  

• Як вшанувати тіло померлого християнина?

          Тіло християнина вшановуємо належним приготуванням до похорону, яке існує в нашій традиції, молитвами над ним і відправою чину християнського похорону, який супроводжує померлого в останню дорогу.

• Як підготувати тіло померлого християнина до поховання?

          Традиційно померлому закривають очі, це символізує для християн, що померлий закрив свої очі для усіх земних справ. Тіло усопшого після смерті омивають і одягають у чистий одяг. Омивання і одягання усопших, відоме ще з апостольських часів, означає приготування померлого до гідної зустрічі з Господом. Тіло померлого (зі складеними навхрест руками на грудях), покладене на столі, покривають білим саваном, а де є звичай – поверх кладуть спеціальний церковний «покров», призначений для покриття усопших. Обабіч тіла ставлять свічники зі свічками. Існують різноманітні місцеві звичаї, які стосуються приготування тіла померлих до поховання. Їх можна дотримуватися, якщо вони не пов’язані з ворожбою, магією чи забобонами.

• Чи дотримання усіх похоронних звичаїв впливає на подальшу долю померлого?

          На долю померлого впливає те, як він попрощався з туземним життям, тобто чи примирився з Богом, відходячи у вічність. Тому найважливішим обов’язком близьких померлого є вчасно забезпечити йому можливість останньої сповіді та причастя. По смерті тільки молитва за наших близьких може їм допомогти, а дотримуючись різних похоронних звичаїв, лише вшановуємо тіло померлого і пам'ять про особу, що відійшла. Народні погребальні звичаї часто мають поганське походження, тому християни не можуть зважати на різні повір’я і забобони, які пов’язані зі спорядженням тіла померлого чи його поховання. Ані спосіб похорону, ані одяг чи речі, покладені до труни, не мають жодного впливу на подальшу долю усопших.

• Чому усопших не хоронять відразу по смерті?

          Традиційно прийнято хоронити померлих у третій день після смерті. Звичай не одразу хоронити усопших існував у багатьох народів навіть не християнських і служив для того, щоб можна було переконатися у тому, що людина справді померла. В місцевостях із спекотним кліматом цього звичаю не дотримуються, і померлих хоронять якомога швидше. Тепер, коли церковне поховання  не може відбутися без лікарського засвідчення смерти, немає потреби таким чином переконуватися, чи людина справді померла. Отак час перед похованням є часом прощання з померлим і часом молитви близьких людей та усієї церковної громади за його упокій.

Відповідальний за рубрику: о. д-р Мирослав Думич