Божественна Літургія: благодарення

По завершенні причастя священик благословляє зібраний у храмі люд чашею зі Святими Дарами, мовлячи: «Спаси, Боже, людей Твоїх і благослови насліддя Твоє» (Пс. 27, 9). Цими словами служитель прикликає на всіх вірних Господнє благословення, оскільки всі ми – Божа спадщина, яку Отець передав Синові: «… Я дам Тобі народи в спадщину, і кінці землі Тобі в посілість» (Пс. 2, 8). Відповідаючи на благословення, вірні співають стихиру П’ятидесятниці «Ми виділи світло істинне…», якою звеличують Святу Трійцю, що спасає людство через свої обильні дари, головним з яких є причастя Святого Духа, який оселюється в нас через Євхаристію.

Покадивши святощі на престолі, священик переносить їх на жертовник, а вірні співають благодарний  гімн «Нехай сповняться уста наші хвалення Твого, Господи…», в якому просять Господа насамперед навчити правдивої похвали свого імені, щоб достойно благо дарити за прийняття Святих Таїн. Таке правдиве благодарення виявлятиметься святістю нашого життя, яка можлива через постіне роздумування над величчю Божої праведності, що виправдовує грішників завдяки Причастю.

По завершенні цього гімну диякон промовляє благодатну єктенію, закликаючи вірних достойно звеличувати Господа, який сподобляє нас величних і страшних Таїнств. Ми знову просимо про покров Божої благодаті над нами протягом всього дня, віддаючи себе і один одного Христові. Священик у цей час мовить молитву, в якій просить у Бога керувати нашим життям, а у виголосі звеличує Його як Джерело нашого освячення. Люди відповідають на це своєю згодою, мовлячи «Амінь». Після єктенії наступають останні моління Божественної Літургії – заамвонна молитва та відпуст.

Відповідальний за рубрику: о. д-р Мирослав Думич