Коли дому Господь не будує, даремно працюють його будівничі при ньому! 
  Коли міста Господь не пильнує, даремно сторожа чуває! (Пс.126:1)             
П'ятниця, 29.03.2024, 15:10 Вітаю Вас Гість!
ЧОРТКІВ ДУХОВНИЙ - сторінка духовного життя міста  Головна | Реєстрація | Вхід | RSS | Форум

УВАГА! ЗМІНИЛИСЬ РЕКВІЗИТИ ДЛЯ БЛАГОДІЙНИХ ВНЕСКІВ!

Анонс майбутніх подій


Життя парафії

    Церква Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії м. Чортків -це твоя парафія! 
    Пропонуємо тобі розпорядок життя нашої Церкви протягом тижня (раптом пригодиться ): 
    * ПОНЕДІЛОК 
    18.30 – зустріч ‘’Матері в молитві’’ в Церкві, і в домашніх групках. Кожного першого понеділка місяця – спільна зустріч всіх групок у Церкві. 18.30 – зустріч ‘’Братства Чоловіків Св. Йосифа’’ (в приміщенні ‘’КАРІТАСУ’’)
    * СЕРЕДА 
    Молитва за зцілення з мощами Св.Пантелеймона (після вечірньої Служби Божої)
    * ЧЕТВЕР
    18.30 – курс ‘’АЛЬФА’’ 
     *П’ЯТНИЦЯ
     17.00 – зустріч дітей 5-8 класів у спільноті ‘’СЕРЦЕ МАРІЇ’’ 18.30 – зустріч Спільноти ‘’Віри, Надії, Любові і матері їх Софії’’ 
     * СУБОТА
     18.00 – зустріч ‘’Української молоді Христової’’ 
     * НЕДІЛЯ
     12.00 і 14.30 – ‘’Недільна Школа’’ для учнів молодших класів. 18.00 – зустріч ‘’Біблійного гуртка’’ (в Церкві). 

     Для членів СПІЛЬНОТИ: Вівторок – особиста молитва за групу Прослави і групу творчості; Середа – особиста молитва і добровільний піст за СПІЛЬНОТУ. Ми разом, і разом нам тепліше…

Календар

«  Березень 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031

Категорії розділу

Мои фотографии [9]
У цьому розділі зібрані персональні фото.
Моя родина [0]

Форма входу

Пошук

Наше опитування

Дайте оцінку сайту
Всього відповідей: 347

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » 2016 » Березень » 12 » Що маємо знати про храм і богослужіння?
10:32
Що маємо знати про храм і богослужіння?

 

Божественна Літургія: причастя духовенства

 

 

Готуючись до Причастя, священик молиться молитву, тема якої суголосна із молитвою Херувимської пісні: прикликання Христа, який сидить праворуч Отця і воднораз невидимо присутній між вірними, щоб Він зійшов і «могутньою рукою» подав свої Тіло і Кров духовенству, а через нього – і всім людям. Служитель наче просить Господа про чудо, щоб Він тут і тепер знову наситив усіх нас своїми Дарами, як і колись нагодував многоту народу кількома хлібами та рибинами: «І, звелівши народові посідати на траві, взяв п’ять хлібів і дві риби, підвів очі до неба, поблагословив і розламав ті хліби, і дав учням, а учні – людям. Всі їли до наситу й назбирали куснів, що зосталися, дванадцять кошів повних. Тих же, що їли, було яких п’ять тисяч чоловіків, окрім жінок та дітей» (Мт. 14, 19-21). Як тоді насичення людей відбулося через руки апостолів, так і тепер причастя Тілом і Кров’ю Христовими відбувається руками священнослужителів – їхніх наступників.

Диякон у той час (або ще під час молитви «Отче наш») стоїть перед святими дверима іконостасу і опоясується хрестовидно орарем: за мить відбудеться роздроблення Святого Агнця і причастя, тому він не буде підносити ораря вгору, закликаючи вірних до молитви чи звіщаючи їм важливі миті богослужби, але наче починає інше служіння, оскільки Господь, накормивши людей своїм словом, тепер хоче готувати їх Небесною Поживою – тілом і кров’ю, а перев’язаний орар ніби вказує на те, що в той момент «мовчить всяка плоть».

Після звершення покаянних поклонів і дияконського виголосу «Будьмо уважні», священнослужитель простягає руки до Святого Агнця і возносить його вгору, промовляючи «Святеє святим». Цим вказується, що Євхаристійні Дари можуть бути подані лише тим, хто є повністю очищений від гріха і досконало освячений, оскільки Той, хто приходить у Причасті, сам є і Чистотою, і Святістю. Ще у Старому Завіті головним заповітом Господа до вибраного народу була святість: «Будьте святими, бо я святий, Господь Бог ваш» (Лев. 19, 2; пор. 20, 26). До цього ж закликає нас і Новий Завіт: «… Як Той, хто вас покликав святий, так само й ви самі усім вашим життям станьте святі» (1 Пт 1, 15).

Ота абсолютна святість жодним чином не може бути спричинена діянням людини, бо «Той, що освячує, і ті, що освячуються, всі від Одного» (Євр. 2, 11). Саме тому церковна громада, слідом за святим апостолом Павлом, визнає, що єдиним Святим є Господь Ісус Христос на славу Бога Отця (пор. Еф. 4, 5; 1 Кор. 8, 6; Фил. 2, 11). Тільки у Ньому ми маємо джерело і повноту нашої святості, лише Він може вчинити нас гідними, щоб приступити до причастя Його Тіла і Крові. Після цього ісповідання також співається причасний – короткий стих, переважно взятий із Біблії, який, подібно до прокімена та алилуарія, буває різних видів, однак часто стосується саме моменту Причастя.

Вознісши Святого Агнця, священик роздроблює на чотири частини, наслідуючи самого Господа, який розламав Хліб на Тайній Вечері, даючи його апостолам на споживу (Лк. 22, 19). Рання Церква надавала цій священнодії настільки велике значення, що навіть спільне приношення Євхаристії називала просто «ламання Хліба» (Ді. 2, 46), адже розділення Агнця стається для поживи всіх вірних, які беруть участь в одній і тій самій трапезі. Таким чином християни через Причастя гуртуються особливою сув’яззю, яка перевищує всі інші об’єднання чи спільноти – ми стаємо одним живим організмом, Христовою Церквою: «Тому, що один хліб, нас багато становить одне тіло, бо всі ми беремо участь у одному хлібі» (1 Кор. 10, 17).

Агнець роздроблюється вже протягом століть по всьому світі, але зостається одним і тим самим – неподільним і незнищенним Христовим Тілом, яке Церква приносить у жертву Отцеві. У кожній частинці цього Хліба присутній цілий Христос у всій своїй повноті Божества і людськості. Як Господь після свого воскресіння вже не знав обмежень матеріального світу, входячи до учнів замкненими дверима чи являючись їм у різних місцях, так і тепер ми, причащаючись Євхаристії у будь-якому куточку земної кулі, у величному соборі чи малій церковці, у всі часи досконало єднаємось з Ісусом Христом, який «учора й сьогодні – той самий навіки» (Євр. 13, 8).

Після роздроблення Святого Хліба на частини, священнослужитель зі словами «Повнота Святого Духа» вкладає одну з них до чаші, єднаючи Тіло і Кров на знак Воскресіння Христового, в якому поєднались тіло і душа Господні, розділені під час страждань. По цьому диякон приймає посудину із теплою водою – гарячою водою – і розводить нею Святу Кров. При цьому відбувається короткий діалог благословення, з якого можна розуміти, що теплота символізує гарячу віру святих, яку вони мали завдяки діянню Божого Духа.

Згадка про Святого Духа при вкладанні частиці Агнця до чаші та вливанні теплоти має велике значення: Дух є тим, хто засвідчив про життя вічне, дароване нам Отцем через Його Сина, Господа нашого Ісуса Христа. Свідченням отого життя стали святі – носії Божого Духа, які, живучи згідно зі своєю вірою, змогли подолати беззаконний світ. Дією Святого Духа Божество Ісуса Христа не покидало під час страстей ані душі, ані тіла, перебуваючи у своїй повноті і в аді, і на землі, і праворуч Отця на небі:

«І в Аді, і у гробі, і в Едемі єдиним залишилося Божество Христове і нерозлучним з Отцем і Духом, на спасіння нам, що співаємо: «Відкупителю Боже, благословен єси!» (тропар сьомої пісні канону Великої суботи).

Розділивши решту Святого Агнця, священик подає части цю спершу дияконові, а потім і сам бере її до рук і молиться молитву перед Причастям, по закінченні якої обоє споживають святощі. По цьому відбувається причастя Крові Христової: спершу священик трохи надпиває з чаші, а потім подає з неї дияконові.

Ще у ранній Церкві існував звичай, щоб учасники Господньої Трапези причащались не кожен власноручно, але приймаючи Євхаристію від іншого, звичайно старшого служителя. Однак у давнину навіть той, хто очолював Літургію, причащався не сам, але від молодших служителів. Цим вказувалось на те, що ніхто не має права привласнювати собі Євхаристію, бо вона є небесною дійсністю, звершителем якої є сам Христос, а всі інші є лише Його слугами; тільки Він єдиний має пріоритет у розділенні своїх дарів, даючи кожному щедро і по потребі.

Відповідальний за рубрику: о. д-р Мирослав Думич

Переглядів: 490 | Додав: chortkiv | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]