Божественна Літургія: моління в різних потребах

і відпуст оглашенних      

 Після Євангелія диякон виголошує особливу єктенію, що зветься усильною (слов. сугубою), оскільки на її прохання вірний люд відповідає аж потрійним «Господи, помилуй», наче підсилюючи цим повторенням своє прохання до Бога.

Під час усильної єктенії поминаємо духовних пастирів, світську владу і народ, всіх молільників у храмі й усіх православних християн, і цим наче повторюємо деякі прошення мирної єктенії, але дещо й додаємо нового – моління, на різні потреби та з нагоди різних обставин життя. Причому за ці різні прохання ми молимося Богові не індивідуально, але всією Церквою – відкриваємо одне одному свої потреби, просимо інших молитися з нами і самі молимося за інших. Поки диякон із народом заносять ц моління до Господа, священик і сам просить Чоловіколюбця, щоб Він прийняв благання рабів своїх і подав усім нам багаті милості.

Після цієї єктенії на заупокійних Літургіях буває єктенія за померлих, яку ми молимося також під час панахид, парастасів і похоронів. Просячи у Господа відпущення гріхів померлим і оселення їх у райських обителях, ми творимо молитву за них як за живих у Господі, оскільки «Бог же не є Бог мертвих, але живих, усі бо живуть для Нього» (Лк. 20, 38).

Останнім молінням Літургії Слова є молитва за оглашенних. Спільнота вірних молиться за тих, що готуються прийняти хрещення. Хоч зараз катехуменів небагато, однак ця молитва стосується також усіх, хто шукає Божого просвічення у своєму житті – всіх, хто стоїть на шляху до Христової Церкви. Велика відповідальність за цих нових оглашенних є на нас – членів Церкви, щоб за нашою молитвою і прикладом християнського життя привертати їх до Господа. По завершенні єктенії священик молиться за оглашенних, а диякон закликає їх вийти з храму, бо за мить почнеться приношення Євхаристії, в якому можуть брати участь «тільки вірні».

Відповідальний за рубрику: о. д-р Мирослав Думич