Коли дому Господь не будує, даремно працюють його будівничі при ньому! Коли міста Господь не пильнує, даремно сторожа чуває! (Пс.126:1) |
П'ятниця, 29.03.2024, 15:15 Вітаю Вас Гість! |
ЧОРТКІВ ДУХОВНИЙ - сторінка духовного життя міста | Головна | Реєстрація | Вхід | RSS | Форум |
Мои фотографии [9] У цьому розділі зібрані персональні фото. |
Моя родина [0] |
10:44 Що маємо знати про храм і богослужіння? | |
Божественна Літургія: Трисвяте Трисвяте у нашій традиції – це гімн «Святий Боже, святий кріпкий, святий безсмертний, помилуй нас». Він поєднує у собі серафимське славослов’я, яке чув пророк Ісая[1], та стих із псалма 41[2]. Передання приписує впровадження трисвятого до літургійного вжитку св. Проклу, патріархові Царгородському (V ст.), яке сталося за таких обставин: під час молитовної литії поза Константинополь за припинення землетрусу одного юнака було підхоплено до неба, а потім опущено назад. Юнак розповів, що чув у небі ангельську пісню «Святий Боже, святий кріпкий, святий безсмертний», і люди почали її співати, додаючи прохання «помилуй нас». Після співу трисвятого землетрус припинився. Від того часу ця пісня за наказом цісаря Теодосія і цариці Пульхерії 450 року була введена у щоденне богослужіння. Цей гімн вживається у Східних Церквах передусім під час Літургії Слова перед читанням св. Письма. Сирійські джерела приписують постання гімну «Святий Боже» Йосифові з Ариматеї та Никодимові, немовби ці два мужі співали цю пісню, несучи Христа до гробу. Окрім звичайного трисвятого, наша традиція у різні пори літургійного року вживає також інші молитовні співи:
Під час співу трисвятого предстоятель відходить на горне місце. Воно є символом престолу Бога Отця – невидимого Бога, якого нам об’явив Син. Про царський Божий херувимський престол говорить також і молитва, з якою предстоятель входить на горне місце. Сидіти на ньому може тільки архієрей, як досконалий символ Христа-Первосвященика, який єдиний увійшов до Отчої слави і є рівний Йому, священик натомість сідає з південного боку – як апостол у присутності Учителя. Цим сходженням завершується малий вхід. Відповідальний за рубрику: о. д-р Мирослав Думич
[1] «…Бачив я Господа на високім і піднесенім престолі; поли його риз наповнювали храм. Над ним стояли серафими. Кожен мав по шість крил: двома закривав собі кожен обличчя, двома закривав ноги, а двома – літав. І кликали один до одного: «Свят, свят, свят Господь сил; вся земля повна його слави!» (Іс. 6, 1-3). [2] «Душа моя прагне до Бога, кріпкого, живого…» (Пс. 41, 3 – слов’янська Біблія). | |
|
Всього коментарів: 0 | |