Щоб добре приготуватися до Таїнства Покаяння, християнин має

            а) усвідомити свої гріхи;

            б)  розкаятись у них;

            в) постановити більше їх не повторювати.

            А) Усвідомити свої гріхи. Бажання сповідатися – це бажання покинути грішне життя. Отож, тепер, коли є намір змінити своє життя, слід критично переглянути свої думки, слова та вчинки, щоб з’ясувати, що саме потрібно змінювати.

             Для цього потрібно зіставити закон Божий з власним життям, аби побачити, в чому вони розходяться. Щоб нічого не залишилося поза увагою, варто дотримуватися якоїсь послідовности. Можна переглянути всі свої обов’язки щодо Бога, ближнього та самого себе, а потім під цим кутом зору оцінити своє життя. Або ж можна переглянути одну за одною десять Божих заповідей та блаженства, оцінивши, чи відповідає їм наше життя. Також варто скористатися деякими оповідями із Нового Завіту, в яких описано дух християнського життя, а саме 5-7 глави Євангеліє від Матея, в яких Спаситель розповідає про закон християнського життя; 12-15 глави Послання до римлян, 4-6 глави Послання до ефесян, у яких апостол Павло коротко описує діла, до яких зобов’язаний християнин.

            Унаслідок такого перегляду власного життя виявимо багато недобрих учинків, слів, думок, почуттів та бажань, яких слід уникати, а також багато добрих справ, які ми не вчинили. Слід пам’ятати, що іспит сумління може бути безрезультатним, якщо християнин аналізує свої вчинки поверхнево.

            Б) Розкаятися за скоєне. Пізнавши свою гріховність  потрібно розбудити в собі почуття щирого жалю за кожен вчинений гріх. Часто непросто щиро розкаятись, оскільки хистка людська природа постійно вишукує собі різні виправдання: «Я вчинив це через свою неміч, темперамент, через збіг обставин, під впливом». Не варто прислухатись до цих нашіптувань, тому що згоди на гріх ніхто ніколи не може домогтися – це завжди справа людської волі. Тільки-но людина у своєму серці визнає, що в усіх вчинених гріхах винна вона сама, у ній почне народжуватися почуття розкаяння. Це той момент, коли каяника інколи може охопити розпач. Мета цього почуття жалю не в тому, щоб довести людину до розпачу, а щоб через знищення старого, збудувати нове.

            В) Постанова виправитися. Цим новим є надія на те, що все ще можна виправити. Здавалось би, що від почуття жалю за гріхи – пряма дорога до обіцянки перемінитись. Однак той, хто дає таку обіцянку, має бути впевнений у двох речах: по-перше, що його гріхи можуть бути прощені, по-друге, що він може отримати силу виконати обіцянку. Отож, перш ніж давати обіцянку, людина має воскресити в собі віру в те, що гріхи усіх людей, а отже і її, прибиті до хреста смертю Спасителя. Далі потрібно розбудити в собі міцну впевненість, що у Таїнствах Покаяння та Євхаристії, їй буде дана сила для виконання обіцянки навернутися. Ця впевненість зродить у людині готовність з Божою поміччю працювати над своїм внутрішнім наверненням.

 Відповідальний за рубрику:  

о. д-р Мирослав Думич