Старозавітні прообрази Євхаристії – її символіка

            Пресвята Євхаристія – «джерело і вершина всього християнського життя» (ІІ Ватиканський Собор, Догм. Конст. «Lumen gentium», 11). «Усі інші Таїнства, як і всі церковні служіння та діла апостольства, пов’язані з Євхаристією і до неї спрямовані. Бо Євхаристія містить у собі весь духовний скарб Церкви, тобто Самого Христа – нашу Пасху» (ІІ Ватиканський Собор, Декр. «Presbyterorum ordinis», 5).

            Євхаристія, здійснена на святій Літургії, є жертвою, бо в ній Христос жертвується за гріхи світу. Як одинока Жертва, що подобається Богові, Він (Христос) приніс себе лише раз за всіх, на хресті.

            Прообразами Пресвятої Євхаристї у Старому Завіті були:

• дерево життя в раю, плоди якого повинні були забезпечувати нашим прабатькам безсмертя тіла;
• манна;
• пасхальне ягня;
• хліб, який дав Іллі силу відбути 40 - денну подорож до гори Хорив;
• чудесне перетворення хліба і перетворення води у вино на весіллі в Кані Галилейській.

            Біблійні прообрази і розвиток ідеї жертвоприношення в Старому Завіті – Авель, Авраам, Мелхиседек, - показують нам, як жертвоприношення розвинулося: Бут 4, 2 -5; 14, 17 – 20; Пс 109, 4. Визволення ізраїльтян із Єгипту і їхня подорож до Обіцяної землі розпочалася жертвоприношенням: кожна родина мала заколоти ягня – Агнця, а його кров’ю намазати одвірки входу до свого дому. Бог пощадив ті оселі, що так були позначені, коли переходив попри них Ангел, щоб покарати Єгипет (див. Вих 12, 1 – 7; 12 – 13).

            У Старому Завіті найвиразнішим прообразом Пресвятої Євхаристії була манна з неба, яку споживали євреї на шляху до Обіцяної Землі. Ісус казав: «Батьки ваші манну в пустині споживали, - і померли. Це ж – хліб, що з неба сходить, щоб той, хто їстиме його, не вмер» (Ів 6, 49 – 50).

            Чуда помноження хлібів, коли Господь мовить благословення, ламає і через своїх учнів роздає хліб, щоб нагодувати натовп, провіщають багатство цього єдиного Хліба – євхаристійного (пор. Мт 14, 13 – 21; 15, 32 - 39). Знак перетворення води у вино в Кані Галилейській вже заповідає годину прославлення Ісуса. Цей знак заповідає завершення весільного бенкету в Царстві Отця, де вірні питимуть нове вино (пор. Мр 14, 25), що стало Кров’ю Христа.  

            Смерть Христа на хресті, як правдива жертва Нового Завіту, сповнила всі пророцтва і здійснила всі прообрази Старого Завіту. Це чітко підтверджено в Новому Завіті, особливо в Діяннях апостолів 8, 33; Ів 1, 29; 1 Кор 5, 7. Своєю Кров’ю на хресті Христос підписав і закріпив Новий Завіт між Богом і людьми. Ісус Христос на Тайній вечері започаткував – установив свою Пасху – перехід із життя туземного до небесного.  

 Відповідальний за рубрику:  

                                                                                                                          о. д-р Мирослав Думич