Сьогодні по особливому Українська Греко-Католицька Церква відзначає празник Пресвятої Євхаристії. Варто зауважити, що у Сестри-Церкви, тобто у православних цього празника немає, бо воно є запозичене з латинської традиції. Причиною появи цього свята на Заході було те, що там, свого часу, була занедбана практика приступати до святого Причастя. І тому різні адорації і інші набожества до Пресвятих Тайнств, мали на меті розбудити ревність до Тайни Євхаристії.

1209 р. монахині – августинінці блаженній Юліані Лежській, було дано видіння в якому вона бачила повний місяць з плямами, ці плями вона витлумачила як брак свята Євхаристії в Церкві. Тому у 1264 р. папа Урбан VI оголосив це свято обов’язковим для цілої Церкви. (De Sacramento Corporis et Sanguinis Domini Nostri Jesu Christi). Воно увійшло у Мисал 1570р. під офіційною назвою Corpus Christi Infection. Святкування відбувались у другий четвер після Зіслання Святого Духа.

Отже, впровадження цього свята на Заході, у XIII ст. почало успішно розвиватися на теренах Русі, але була своя богословська інтерпретація цього свята – східна. До цього свята були додані різні набожества: адорації, поклоніння святим Тайнам у монстранціях.

Починаючи з XIV ст. на теренах Київської митрополії місіонері з Заходу на теренах нашої митрополії роблять все для того, щоби протистояти православним з їхніми “єретичними” поглядами, але саме свято Божого Тіла не прижилося на нашій землі, як і самі місіонарі. Але через певний проміжок часу у Східну Церкву таки проникає це свято, більш точно до нашої «Уніатської Церкви», також це свято приймають інші східні Церкви: вірмени, мелхіти, сирійці та інші…

Цікавим є те, що в артикулах Берестейської Унії є пункт де просять, щоб нас не змушували відбувати процесії з святими Тайнами, як це є у латинників, бо у нас є своя традиція поклоніння Святим Тайнам. У нашому обряді почитання Євхаристії є лише на Літургії і благословення Святими Тайнами є тільки після Причастя на Літургії. І нонсенсом є те, що у східній Церкві, може, інколи, відбуватися Адорація перед Святою Літургією. Основою Берестейської Унії було збереження нашого обряду. У XVIII ст. в наш обряд проникає багато латинських практик, які не були притаманними обрядовій практиці УГКЦ.

Замойський Синод (1720 р.) у своїх артикулах перелічує празники і серед них є свято Божого Тіла, якого ніколи раніше не було в календарі УГКЦ, синод під гріхом заказує в цей день не працювати, бути в церкві, вислухати проповідь і катихизу. Це свято спочатку практикувалося по василіанських монастирях. Богослужбові тексти цього свята уклали оо. василіани. Слідом за цим святом в УГКЦ з’явилися літанії, монстранції, суплікації, дзвіночки.

1891 р. провінційний синод УГКЦ, що відбувся у Львові, остаточно затвердив Свято Євхаристії у нашій Церкві. Головною особою на цьому синоді був о. Ісидор Дольницький, який був духівником Львівської Семінарії. В УГКЦ це свято називалося Божого Тіла до 40 – 50 років ХХ ст., оскільки відбувся перегляд церковних книг для УГКЦ і було надано теперішню назву, тобто Пресвятої Євхаристії.

Підготував о. Мирослав Думич,  доктор літургійного богословія