Коли дому Господь не будує, даремно працюють його будівничі при ньому! Коли міста Господь не пильнує, даремно сторожа чуває! (Пс.126:1) |
П'ятниця, 29.03.2024, 02:45 Вітаю Вас Гість! |
ЧОРТКІВ ДУХОВНИЙ - сторінка духовного життя міста | Головна | Реєстрація | Вхід | RSS | Форум |
Мои фотографии [9] У цьому розділі зібрані персональні фото. |
Моя родина [0] |
14:35 Парафіяльний вісник греко-католицької громади Собору Верховних Апостолів Петра і Павла № 59, 09 лютого 2014 р.Б. | |||||
Парафіяльний вісник греко-католицької громади Собору Верховних
Апостолів Петра і Павла
9 лютого - Неділя про Митаря і Фарисея Перенесення
чесних мощів св. Івана Золотоустого
Друге послання
апостола Павла до Тимотея 3:10-15 Ти ж слідував моїй науці, моїй
поведінці, моїй настанові, вірі, довготерпеливості, любові, постійності, у
переслідуваннях, у стражданнях, які були спіткали мене в Антіохії, в Іконії та
в Лістрі. Яких то переслідувань не переніс я на собі! А від
усіх Господь мене визволив! Та й усі, що побожно хочуть жити у Христі Ісусі, будуть переслідувані. А лихі люди й дурисвіти
будуть чим далі, тим до гіршого посуватися, зводячи інших, і самі зведені. Ти ж тримайся того,
чого навчився і в чому переконався. Відаєш бо, від кого ти навчився, і вже змалку знаєш
Святе Письмо, яке вірою у Христа Ісуса може тобі дати мудрість на спасіння.
Послання
апостола Павла до Євреїв 7.26 - 8. 2 Якраз і годилося, щоб ми мали такого первосвященика непорочного,
відлученого від грішників і вищого за небеса, який не має потреби, як архиереї, щодня приносити
перше за власні гріхи жертви, а потім за гріхи народу, бо він зробив це раз,
принісши себе самого в жертву. Закон бо настановляє архиєреями людей, немочі підлеглих, а слово клятви,
що було після закону, настановляє Сина, що навіки досконалий. Головна ж річ нашої бесіди та, що ми маємо такого архиєрея, який возсів
на небі по правиці престола Величі, служителя святині й справжнього намету, що його
Господь спорудив, не чоловік.
Євангелія від Луки 18:10-14 "Два чоловіки зайшли в храм помолитись: один був фарисей, а другий -
митар. Фарисей, ставши, молився так у собі: Боже, дякую тобі, що я не такий, як
інші люди - грабіжники, неправедні, перелюбці, або як оцей митар. Пощу двічі на тиждень,
з усіх моїх прибутків даю десятину. А митар, ставши здалека, не смів і очей звести до
неба, тільки бив себе в груди, кажучи: Боже, змилуйся надо мною грішним! Кажу вам: Цей
повернувся виправданий до свого дому, а не той; бо кожний, хто виноситься, буде
принижений, а хто принижується, - вивищений.”
Євангелія від Івана 10. 9-16 Я - двері. Хто ввійде крізь мене - спасеться. Увійде він, вийде -і
знайде пасовисько! Не приходить злодій, хіба щоб красти, вбивати, вигублювати. Я прийшов,
щоб мали життя - щоб достоту мали. Я - добрий пастир. Добрий пастир життя своє
за овець покладе. Наймит, що не є пастир, якому вівці не належать, - бачить
вовка, що надходить, та й полишає вівці і біжить геть. А вовк хапає їх і
розполохує. Бо він - наймит і не турбується вівцями. Я ж - добрий пастир і знаю
своїх, а мої мене знають. Як Отець мій мене знає, і я знаю Отця, і життя своє
кладу я за моїх овець. Ще й інші вівці я маю, що не з цієї кошари. Я і їх мушу
привести, і вчують вони мій голос, - і буде одне стадо й один пастир!
"Хто
живе, як фарисей, той перебуває далеко від Церкви" Синаксар утрені
І в такій самохвальбі
безмірно виростає гордість, власне "я", настільки, що закриває собою
Бога. Ми створюємо собі божка, котрому поклоняємося, і зовсім не бачимо Бога.
Це досить небезпечне становище для нас самих і для тих, хто поряд з нами, тому
що наша самозакоханість - нарцисизм - перекриває можливість для дії Божої
ласки. Ми нібито й молимося, і робимо все, чого навчає Церква, але чомусь не
змінюємося, і наша душа залишається без змін на краще. Часто чуємо такі
судження: "Навіщо мені ходити до храму, навіщо мені віра в Бога, коли мій
сусід, що постійно відвідує церкву, чинить багато зла і не поправляється на
краще, хоч вважає себе добрим християнином?" Нам варто замислитися: чому
маємо ходити до церкви? Кому віддаємо славу - Богові чи собі? Чи ми справді
прагнемо зустрічі з Богом, прагнемо перемінитися, бажаємо, щоб Господь діяв у
наших серцях? Якщо так, тоді маємо стати перед Богом, пам'ятаючи, що нелегко
визнавати свою неміч і слабкість перед Ним, але це важливо - визнати гірку
правду про себе перед Господом, свою грішність. Коли людина починає надмірно
шукати уподобання в собі, вона перестає подобатися Господові, забуває про те,
що все, чим володіє, отримане від Господа: краса, доброта, побожність, різні
інші таланти, - і тільки Йому, єдиному, належить похвала. Коли людина починає
гнатися за людською похвалою, вона втрачає правдиві чесноти. Справжня слава
належить тільки Богові, а справжня велич - завжди скромна й непомітна.
Перебування Ісуса на землі - це приклад скромності, тихості, терпеливості й
жертовної любові, чого ми так часто боїмося. Маємо страх тому, що покладаємося
на власне "я" і не вміємо довіряти Богові. А терпіння й
випробовування показують, ким ми є насправді, і виявляють правду про нас - не
ту, що нам диктувала самохвальба, а цю, що ми набули нашим ставленням до
Господа. Терпіння наближають нас до Бога й уподібнюють до розп'ятого Ісуса
Христа, показують правдивість нашої вірності Йому: "Та й усі, що побожно
хочуть жити у Христі Ісусі, будуть переслідувані" (2 Тм 3, 12). Інколи
також і переслідування приходять для того, щоб наблизити нас до Бога й
визволити від власного самолюбства. "Нічого так не бійся, так не осуджуй,
так не остерігайся, як своїх власних вад і гріхів. Усе, що ти вчиниш, нехай не
видається тобі чимось великим. Згадай про свої гріхи з великим смутком і гірким
жалем і ніколи не думай, що ти що-небудь значиш через свої добрі діла" (Т.
Кемпійський, "Наслідування Христа"). Ми мусимо, як митар,
пам'ятати про нашу грішність, про наші духовні падіння та про те, що ми нічого
не маємо, чим би могли хвалитися, хіба що, як каже святий апостол Павло, -
нашими гріхами. Як твердить о. О. Мень, людина, котра зовнішньо сповнює
заповіді, а в серці зберігає пиху, гординю і злість, однаково стоїть від Бога
далеко. У Бога неможливо відкупитися ні постами, ні пожертвами, тому що псалом
говорить, що жертва Богові - дух сокрушений, тобто сум з причини власних
гріхів. Серцем сокрушеним та смиренним ти не погордуєш, Боже! Не відкинеш його.
Господь глядить на серце людини, тому таким гідним було каяття митаря, який був
оправданий перед Богом за усвідомлення своєї грішності та сердечне розкаяння. Стараймося не перераховувати й не вихвалювати перед Богом
і людьми наші добрі діла, Господь їх знає, а принесімо Йому наше серце,
відкрите на Його безмежне милосердя. Докладаймо зусиль, аби потонути в Його
безмежній величі, силі та безконечній любові. Святі Отці дуже часто застерігали
від самозадоволення та високої самооцінки, оскільки таке наше судження може
виявитися помилковим і неправильним. "Бог має багато людей, котрих не має
Церква (не всі люди доброї волі належать до Церкви). Церква має багато таких,
котрих не має Бог (тому що можна перебувати в цій інституції, але не мати
Божого життя, не належати до Бога)", - зазначає святий Августин. Нехай
притча про митаря і фарисея навчить нас не боятися бути справжніми розкаяними
митарями й уникати думки гордого та самолюбного фарисея. Із сайту http://charnetskyj.org.ua
Молитва
– це розмова з Богом - це
чудотворна сила
Згідно рішення синоду Єпископів УГКЦ і розпорядження
Єпископа Бучацької Єпархії Дмитра Григорака
на парафіях Бучацької єпархії запроваджено наступні молитовні часи за добробут і долю
українського народу: - У четвер започаткувати строгий піст у наміреннях народу
України; - Кожного дня о 21.00 молитися за Україну; - Піся кожної Літургії молитися три рази «Отче наш», три
рази «Богородице Діво» та «Під Твою милість» - Продовжувати цілодобову безперервну молитву на всіх
парафіях * Строгий піст та
молитви є приватною справою і довільної форми.
«Щасливий народ, що йому Господь – Бог його!» | |||||
|
Всього коментарів: 0 | |